Коли вивчала у школі
географію, запала мені в душу мрія – побувати на краю світу. Далека-далека мрія
про крайні точки материків нашої планети: «оце б там побувати!..».
Цього літа мрія почала
здійснюватися з абсолютною точністю – вдалося побувати на крайній південній
точці Африки, побачити з мису Кейп мис Доброї Надії, змочити ноги
одразу у двох океанах. Дуже хочеться поділитися своїми враженнями і думками з
вами, вісничани Мрії.
Уявляю собі, як сиджу
в колі друзів і розповідаю про наші пригоди. Почалися вони з того, що 2008 року
на 29-му світовому конгресі із психології, що відбувався в Берліні, було
оголошено про проведення ювілейного конгресу в Південно-Африканській Республіці
(ПАР) в одній із столиць цієї країни – Кейптауні. За чотири роки ми з моїм
чоловіком і донькою (вони теж психологи) навідкладали грошей для цієї
фантастичної подорожі. За півтора року послали тези доповіді, за рік отримали
запрошення і сплатили організаційний внесок, за півроку – уже всі бронювання
були зроблені і викуплені білети, що полегшило оформлення віз.
Починаю оповідь з
матеріального боку поїздки, бо саме він часто стає тим каменем спотикання, об
який розбиваються хвилі мрій. Білети на літак купляли за півроку до поїздки
(вони тоді дешевші), вибираючи лоу-кост компанії (іще підгадували з акціями).
Так що вийшла така сума, що можна було і втрьох летіти. Адже завдяки постійним пошукам доньки і своєчасним
замовленням через інтернет вартість подорожі (транспорту і житла) вдалося
зменшити майже втричі. Південноафриканська грошова одиниця – рант (SAR) –
дорівнює гривні, було дуже зручно рахувати. Маршрут пролягав через Арабські
Емірати, з пересадкою в аеропорту Дубаї, добиралися майже цілу добу. Втомлені,
але щасливі, підлітали до Кейптауна.
Африка почала дарувати
загадки ще коли ми летіли над нею. Ось ці запитання – найцінніше, чим я хочу з
вами поділитися. Мені цікаво – якими
будуть ваші міркування, адже наші думки часто не збігалися.
Загадка перша: з
літака. Спостерігаючи за планетою з висоти польоту, можна бачити результати
освоєння територій людиною. Європа майже вся дуже картата – різнобарвні
клаптики полів, садів, павучки вогнів міст і містечок. Африка вздовж східного
узбережжя має зовсім мало таких свідчень тривалого перебування людини, як
перетворення ландшафтів. ПАР – зовсім інша справа: відразу стає зрозуміло, що
це країна з розвинутим сільським господарством. Тільки, на відміну від інших
місць планети, тут досить часто поруч із традиційними прямокутними трапляються кругліполя,
наче циркулем хтось накреслив ідеальне величезне коло (в діаметрі – десятки
кілометрів). Запитання – чому? Чому поля мають таку незвичну для нас форму, як
вони утворилися, як вдалося досягти таких ідеальних ліній?
Друга загадка: з
міста. Першого дня вирушили ми з готелю пішки в напрямі до океану. Ідемо
містом, розглядаємо архітектуру. До речі, найбільше перше враження – паркани
(!) з обов’язковим битим склом, або колючою проволокою, або струнами з
електричним струмом. Уже потім нам розказали, що в місті діти самі не можуть
ходити до школи, їх страшно випускати з дому, автобус чи батьківські авто
привозять учнів прямо за шкільний паркан: ні вийти ні зайти стороннім – неможливо. І хоча ми жодного разу не стали свідками
екстремальних подій, психологічне напруження відчувалось. Ви знаєте, в чому тут
справа?
Третю загадку
подарувала Столова гора. Місто Кейптаун розкинулося між гірськими об’єктами
(Столова гора, Зубці Дванадцяти Апостолів, Сигнальний пагорб). Навіть з літака
це виглядало фантастично. А уявімо собі, що відчували, ті мандрівники, які
місяцями огинали Африку на корабельних харчах, здалеку споглядаючи гору, схожу
на стіл, та ще накритий скатертиною хмарок. Саме в цьому місці голландська
садова компанія почала вирощувати овочі і фрукти, за які зголоднілі моряки
могли багато чого віддати. Клімат же чудовий. Ми були взимку, у липні,
температура вдень 20-25 градусів, 5-10 – це вже холодно. На вершині гори, коли
ми піднімалися канатною дорогою, було морозно – аж 3 градуси нижче нуля. У зону
Кейптауна було завезено з Європи фруктові дерева, виноград, злаки, овочі. Тоді
людей не хвилювало, що знищується місцевий рослинний і тваринний світ. А
більшість представників – унікальні, не трапляються більше ніде на нашій
планеті. Рай для біологів. Ось і на Столовій горі на стежині, крізь туман
хмаринок-скатертинок, мені вдалося сфотографувати такого ендеміка
(дивись фото Ф3-1). Правда, звикли ці невеличкі тваринки до фотографів у своєму
природному середовищі, рухаються поважно, не бояться спалахів, просто в наш бік
не дивляться. Ми згадали, що в школі на біології вивчали таких звірят. Хто це
на фото? Чий найближчий родич?
Іще стільки загадок!
Четверта. Чому океан улітку холодніший (приблизно 10 градусів), ніж узимку
(близько 15), і як при цьому це місто вважається чи не найпопулярнішим місцем
відпочинку світових зірок-селебріті? Невже вони плавають у таких холодних морських хвилях? П’яте. Чому
такі дивні хмари (дивись фото Ф4)? Це випадковість чи закономірні особливості атмосфери?
Шосте. Чому малюки африканських пінгвінів виглядають значно більшими, ніж їхні
батьки, та й зовсім на них не схожі (дивись фото Ф5). До речі, пінгвіни
моногамні, обирають партнера раз на все життя; якщо гине один, другий не
виживає (дивись фото Ф6). Узагалі, багато цікавого подарував тваринний світ
ПАР. Ви знали, що страуси в природі пасуться на березі океану (фото Ф7)? Сьоме.
Чому офіційною квіткою ПАР обрали цю (дивись фото Ф8)? На вечірці конгресу вона
стояла на кожному столику. Як називається ця чудова квітка? А якби ми обирали
квітку України, яку запропонували б Ви і
чому? Восьме. Що значить слово Кейптаун? Дев’яте. Куди дівалось море? Посеред міста
пролягає вулиця під назвою «берег», і дійсно, саме в цьому місці
розташовувалась берегова смуга. Перед сучасним конгрес-центром збереглась
пам’ятка – залишки першого дерев’яного причалу міського порту (Фото 9.
Конгрес-центр тут кругом іще недавно був океан). А в 1940-х роках на місті
морських хвиль уже будували багатоповерхові споруди. Чому відступило море?
Десята загадка дуже складна. У Кейптауні є чи не найоригінальніша і дуже
зворушлива пам’ятка минулому: бур’яни посеред міста.Цілий район (дістрікт
шість), який має величезні незабудовані пустки. Колись тут були будиночки, в
яких дружно жили робітники всіх рас і національностей: білі бідняки, чорні,
коричневі (так називали під час апартеїду дітей змішаних шлюбів). Влада
вирішила знищити цей живий доказ того, що люди різних рас можуть мирно
співіснувати і знесла більшість будинків. Так питання: чому досі ці вільні
площі ніким не забудовуються попри економічну доцільність розвитку міста?
Зупинюсь на десяти
загадках, хоча їх перелік не можливо завершити. Скажіть, удалося мені передати
свої відчуття, у вас теж створилось багато вражень?
Довго думала, що ж
робити із загадками, які я вам тут запропонувала. Мені цікаві ваші відповіді.
Але жодного конкурсу! Я абсолютно впевнена, що смак самого процесу розгадування
не може покращити жодна винагорода. Я за чисто інтелектуальну насолоду. Хоча
один унікальний камінчик з мису Доброї Надії я привезла як талісман, і ще є
фото, які ніколи не викладатиму в інтернеті, з афтографами всіх членів
української делегації ХХХ світового конгресу з психології, назва якого
«Психологія в служінні людству». Ось цими символічними речами я поділюся з
найбільш завзятими шукачами і розумниками. Буду чекати ваших коментарів.
На завершення оповіді
пропоную просто подивитись декілька ландшафтних фото, в яких завмерла природна
велич Південної Африки (можна взяти на моєму фейсбуціmediasicolo). Як жаль, що навіть ці фото не можуть повно
передати відчуття простору, що огортає тебе з усіх боків. Краса неймовірна,
просто мрія!..
А знаєте, де буде
наступний світовий конгрес із психології? Оголошено, що 2016 року він
відбудеться в Японії. Ми вже мріємо. А ви? Можна навіть встигнути стати студентом-психологом і зробити гідну наукову роботу.
Мріймо разом!..
|