Коли вивчала у школі географію, запала мені в душу мрія – побувати на краю світу. Далека-далека мрія про крайні точки материків нашої планети: «оце б там побувати!..».

Цього літа мрія почала здійснюватися з абсолютною точністю – вдалося побувати на крайній південній точці Африки, побачити з мису Кейп мис Доброї Надії, змочити ноги одразу у двох океанах. Дуже хочеться поділитися своїми враженнями і думками з вами, вісничани Мрії.

Уявляю собі, як сиджу в колі друзів і розповідаю про наші пригоди. Почалися вони з того, що 2008 року на 29-му світовому конгресі із психології, що відбувався в Берліні, було оголошено про проведення ювілейного конгресу в Південно-Африканській Республіці (ПАР) в одній із столиць цієї країни – Кейптауні. За чотири роки ми з моїм чоловіком і донькою (вони теж психологи) навідкладали грошей для цієї фантастичної подорожі. За півтора року послали тези доповіді, за рік отримали запрошення і сплатили організаційний внесок, за півроку – уже всі бронювання були зроблені і викуплені білети, що полегшило оформлення віз.

Починаю оповідь з матеріального боку поїздки, бо саме він часто стає тим каменем спотикання, об який розбиваються хвилі мрій. Білети на літак купляли за півроку до поїздки (вони тоді дешевші), вибираючи лоу-кост компанії (іще підгадували з акціями). Так що вийшла така сума, що можна було і втрьох летіти. Адже завдяки  постійним пошукам доньки і своєчасним замовленням через інтернет вартість подорожі (транспорту і житла) вдалося зменшити майже втричі. Південноафриканська грошова одиниця – рант (SAR) – дорівнює гривні, було дуже зручно рахувати. Маршрут пролягав через Арабські Емірати, з пересадкою в аеропорту Дубаї, добиралися майже цілу добу. Втомлені, але щасливі, підлітали до Кейптауна.

Африка почала дарувати загадки ще коли ми летіли над нею. Ось ці запитання – найцінніше, чим я хочу з вами поділитися. Мені цікаво – якими  будуть ваші міркування, адже наші думки часто не збігалися.

Загадка перша: з літака. Спостерігаючи за планетою з висоти польоту, можна бачити результати освоєння територій людиною. Європа майже вся дуже картата – різнобарвні клаптики полів, садів, павучки вогнів міст і містечок. Африка вздовж східного узбережжя має зовсім мало таких свідчень тривалого перебування людини, як перетворення ландшафтів. ПАР – зовсім інша справа: відразу стає зрозуміло, що це країна з розвинутим сільським господарством. Тільки, на відміну від інших місць планети, тут досить часто поруч із традиційними прямокутними трапляються кругліполя, наче циркулем хтось накреслив ідеальне величезне коло (в діаметрі – десятки кілометрів). Запитання – чому? Чому поля мають таку незвичну для нас форму, як вони утворилися, як вдалося досягти таких ідеальних ліній?

Друга загадка: з міста. Першого дня вирушили ми з готелю пішки в напрямі до океану. Ідемо містом, розглядаємо архітектуру. До речі, найбільше перше враження – паркани (!) з обов’язковим битим склом, або колючою проволокою, або струнами з електричним струмом. Уже потім нам розказали, що в місті діти самі не можуть ходити до школи, їх страшно випускати з дому, автобус чи батьківські авто привозять учнів прямо за шкільний паркан: ні вийти ні зайти стороннім –  неможливо. І хоча ми жодного разу не стали свідками екстремальних подій, психологічне напруження відчувалось. Ви знаєте, в чому тут справа?

Третю загадку подарувала Столова гора. Місто Кейптаун розкинулося між гірськими об’єктами (Столова гора, Зубці Дванадцяти Апостолів, Сигнальний пагорб). Навіть з літака це виглядало фантастично. А уявімо собі, що відчували, ті мандрівники, які місяцями огинали Африку на корабельних харчах, здалеку споглядаючи гору, схожу на стіл, та ще накритий скатертиною хмарок. Саме в цьому місці голландська садова компанія почала вирощувати овочі і фрукти, за які зголоднілі моряки могли багато чого віддати. Клімат же чудовий. Ми були взимку, у липні, температура вдень 20-25 градусів, 5-10 – це вже холодно. На вершині гори, коли ми піднімалися канатною дорогою, було морозно – аж 3 градуси нижче нуля. У зону Кейптауна було завезено з Європи фруктові дерева, виноград, злаки, овочі. Тоді людей не хвилювало, що знищується місцевий рослинний і тваринний світ. А більшість представників – унікальні, не трапляються більше ніде на нашій планеті. Рай для біологів. Ось і на Столовій горі на стежині, крізь туман хмаринок-скатертинок, мені вдалося сфотографувати такого ендеміка (дивись фото Ф3-1). Правда, звикли ці невеличкі тваринки до фотографів у своєму природному середовищі, рухаються поважно, не бояться спалахів, просто в наш бік не дивляться. Ми згадали, що в школі на біології вивчали таких звірят. Хто це на фото? Чий найближчий родич?

Іще стільки загадок! Четверта. Чому океан улітку холодніший (приблизно 10 градусів), ніж узимку (близько 15), і як при цьому це місто вважається чи не найпопулярнішим місцем відпочинку світових зірок-селебріті? Невже вони плавають  у таких холодних морських хвилях? П’яте. Чому такі дивні хмари (дивись фото Ф4)? Це випадковість чи закономірні особливості атмосфери? Шосте. Чому малюки африканських пінгвінів виглядають значно більшими, ніж їхні батьки, та й зовсім на них не схожі (дивись фото Ф5). До речі, пінгвіни моногамні, обирають партнера раз на все життя; якщо гине один, другий не виживає (дивись фото Ф6). Узагалі, багато цікавого подарував тваринний світ ПАР. Ви знали, що страуси в природі пасуться на березі океану (фото Ф7)? Сьоме. Чому офіційною квіткою ПАР обрали цю (дивись фото Ф8)? На вечірці конгресу вона стояла на кожному столику. Як називається ця чудова квітка? А якби ми обирали квітку України, яку  запропонували б Ви і чому? Восьме. Що значить слово Кейптаун?  Дев’яте. Куди дівалось море? Посеред міста пролягає вулиця під назвою «берег», і дійсно, саме в цьому місці розташовувалась берегова смуга. Перед сучасним конгрес-центром збереглась пам’ятка – залишки першого дерев’яного причалу міського порту (Фото 9. Конгрес-центр тут кругом іще недавно був океан). А в 1940-х роках на місті морських хвиль уже будували багатоповерхові споруди. Чому відступило море? Десята загадка дуже складна. У Кейптауні є чи не найоригінальніша і дуже зворушлива пам’ятка минулому: бур’яни посеред міста.Цілий район (дістрікт шість), який має величезні незабудовані пустки. Колись тут були будиночки, в яких дружно жили робітники всіх рас і національностей: білі бідняки, чорні, коричневі (так називали під час апартеїду дітей змішаних шлюбів). Влада вирішила знищити цей живий доказ того, що люди різних рас можуть мирно співіснувати і знесла більшість будинків. Так питання: чому досі ці вільні площі ніким не забудовуються попри економічну доцільність розвитку міста?

Зупинюсь на десяти загадках, хоча їх перелік не можливо завершити. Скажіть, удалося мені передати свої відчуття, у вас теж створилось багато вражень?

Довго думала, що ж робити із загадками, які я вам тут запропонувала. Мені цікаві ваші відповіді. Але жодного конкурсу! Я абсолютно впевнена, що смак самого процесу розгадування не може покращити жодна винагорода. Я за чисто інтелектуальну насолоду. Хоча один унікальний камінчик з мису Доброї Надії я привезла як талісман, і ще є фото, які ніколи не викладатиму в інтернеті, з афтографами всіх членів української делегації ХХХ світового конгресу з психології, назва якого «Психологія в служінні людству». Ось цими символічними речами я поділюся з найбільш завзятими шукачами і розумниками. Буду чекати ваших коментарів.

На завершення оповіді пропоную просто подивитись декілька ландшафтних фото, в яких завмерла природна велич Південної Африки (можна взяти на моєму фейсбуціmediasicolo).   Як жаль, що навіть ці фото не можуть повно передати відчуття простору, що огортає тебе з усіх боків. Краса неймовірна, просто мрія!..

А знаєте, де буде наступний світовий конгрес із психології? Оголошено, що 2016 року він відбудеться в Японії. Ми вже мріємо. А ви? Можна навіть встигнути стати студентом-психологом і зробити гідну наукову роботу. Мріймо разом!..