Погляд Богині Бездоганності зосередився на промені світла, яке намагалося досягти чарівної далі.
– Чи існує простір справжньої свободи? — почула вона тихі, зневірені голоси багатьох людей, що долітали з глибини цифрового лабіринту.
– Так, — відповіла вона, і її голос прозвучав як камертон чистоти посередвсесвітнього шуму. — Але ви називаєте свободою простір, де зникли видимі стіни, тоді як справжні в’язниці ніколи не будуються з каменю. Система подарувала вам ілюзію нескінченних доріг, щоб ви забули, як це — мати власну точку опори. Коли
зовнішній світ стає занадто гучним, намагаючись нав’язати вам свій розпад, справжня територія без кордонів відкривається лише всередині душі, яка відмовилася впустити морок усередину. Подивіться на цей світ без ілюзій: подорож до Бездоганності починається з першого кроку вглиб себе, навіть якщо навколо вас — суцільний хаос.

Богиня Бездоганності повільно провела рукою над поверхнею прозорої рідини, де застигли відображення мільярдів людських доль. Вода під її пальцями навіть не здригнулася.

– Скільки секунд мені залишилося? – донеслося до неї тривожне шепотіння людини, яка відчувала невблаганне наближення фіналу.

– Ви рахуєте те, чого ніколи не існувало, – тихо промовила вона, дивлячись крізь століття. – Система навчила вас вірити, ніби час — це ріка, яка неминуче несе ваше тіло до тління й праху. Це їхнє головне програмування. Вони вигадали календар, щоб вимірювати швидкість, з якою виснажується ваш життєвий ресурс. Але справжній час не рухається вперед. Він є статичним океаном енергії. 

Вона ледь помітно посміхнулася, і в її очах спатахнули іскри першозданної магії:

– Енергетична Бездоганність дозволяє пригальмуватицей автоматичний сценарій. Коли твоє сприйняття очищене від ментального сміття, ти повертаєш собі право залишатися молодим, соковитим і сильним поза будь-яким біологічним годинником. Башта має лише одне відчинене вікно — і воно веде у простір, де ти більше не раб цифрових секунд. Ти готовий згадати, як це — бути вічним?

Богиня Бездоганності схилилася над згасаючим вогнем, який ледь жеврів у глибині душі самотнього вченого. Вона простягнула долоні до цього світла, захищаючи його від холодних протягів Системи.

– Чому мій ідеал зрадили? Навіщо я віддав усе життя речам, які виявилися порожнечею? – донісся до неї тихий, сповнений болю голос Професора.

– Твій ідеал неможливо зрадити, бо він живе всередині тебе, а не в кабінетах Системи, – м’яко відповіла вона, і в її інтонаціях відчувалася велична інтелектуальна повага. – Твоя помилка лише в тому, що ти віддав свій скарб у руки Михайла, сподіваючись, що його електронні довідники зможуть виміряти глибину твого духу. Ти дозволив своєму ЕГО шукати визнання там, де панує сухий цифровий розрахунок.

Вона обережно торкнулася відображення його сивого волосся у просторі Вічності:

– Система забирає сили через образи та почуття провини, змушуючи твій розум тліти у минулому. Але Енергетична Бездоганність пропонує тобі інший шлях — аудит. Очисти свій намір від ментального сміття. Залиш Системі її викривлені дзеркала і повернися до чистої логіки Першоджерела. Твій геній нікуди не зник, він просто заплутався в алгоритмах чужого схвалення. Вікно твоєї Башті відчинене. Згадай свій справжній масштаб, Професоре. Твоя архітектура духу потрібна нашому березі.

Богиня Бездоганності стиснула в долоні прозорий кристалічний камінь, і він миттєво відгукнувся, наповнюючись живим, пульсуючим теплом, здатним плавити будь-який метал. Вона випустила його у вимір людей, дозволяючи йому матеріалізуватися там, де кайдани Системи тиснули найсильніше.
– Навіщо нам цей золотий блиск, якщо він приносить лише важкість і параліч душі? – почула вона німий крик Данила, заколеного в розкішні кайдани «Особистої Важливості».
– Ви добровільно одягаєте на себе золоті наручники, плутаючи вартість із цінністю, – тихо відповіла вона у порожнечу віків. – Система купує вашу радість за фальшиві брязкальця, змушуючи клітини вашого тіла передчасно в’янути у золотих клітках. Моя мова — це не слова, які можна підробити чи стерти алгоритмами. Моя мова — це знаки, розкидані на ваших дорогах.
Вона подивилася туди, де на холодному асфальті мегаполісу раптом спалахнув дивним внутрішнім вогнем гарячий уламок першозданної породи:
– Твоя єдина магічність сьогодні — це уважність. Здатність декодувати існуючий зв'язок із Бездоганністю крізь товщу цифрового сміття. Той, хто засліплений блиском золотих кайданів, пройде повз, обпікшись об мою істину. Але той, хто шукає відчинене вікно у своїй Башті, відчує це тепло. Знайди мій знак, Данило. Справжня сила ніколи не буває холодною.