Журналіст та телеведучий. Ведучий програм «Репортер» на Новому каналі, продюсер та ведучий «Сніданку з 1+1», головний редактор журналу «Telecity», до червня 2013 р. ведучий програми «Подробиці тижня» на «Інтері», а з осені повноправний телеведучий на каналі «Україна» – Олег Панюта

Представники Євромолоді є учасниками «Медіа школи», на яку і завітав відомий журналіст і спеціально для «Європейського молодіжного порталу» він дав ексклюзивне інтерв’ю.

Отже, почнемо:

         У Запоріжжі в психіатричній лікарні закрили активістку Раїсу Радченко, яка була опозиціонеркою. На Вашу думку, як у цій ситуації реагувати запорізьким журналістам?

Вони повинні «не злізати» з тих людей, які це зробили. Насправді, це дуже страшна ситуація. Ми особисто неодноразово піднімали цю тему кілька разів. Це так звана каральна психіатрія. Коли суд визначає, що ця людина психічно хвора – це дурна ситуація, це жах. Це говорить про те, що завтра кожен із нас може стати психічно хворим,а насправді це психічна хворість всієї нашої системи. Це неправильно. Мені здається, що в даному випадку, і громадськість, і, настільки це можливо, незалежні медичні фахівці мають дати медичну оцінку тому, як потрібно рятувати цю людину.

На жаль, люди, які потрапляють у цю систему, це люди, котрі дуже серйозно ризикують своїм здоров’ям і життям.

         Чого не вистачає Україні для статусу Європейської держави?

Мені здається, що нам всім не вистачає кількох речей: перше – розуміння, що ми хочемо від Європи.

Варто задатися питанням: «Що б я міг зробити для Європи?» Ти спочатку зроби щось для себе, для того, аби не виглядати бовдуром. Ти почни прививати довір’я, почни виглядати, як європейська людина. Я не говорю, що ти маєш одягатися по-європейськи, ні. Але ж усе починається з цих простих речей. Ми ж пам’ятаємо класичне «Собаче серце» Преображенського. Все починається зсередини.

Ми маємо зрозуміти – нащо воно нам треба для, як для кожної конкретної людини? З одного боку – це чисто прагматична річ, з іншого – ми маємо розуміти, що європейський напрям для нас, на жаль, або на щастя – наше майбутнє, як би ми цього не хотіли. Ми не можемо продовжувати розвиватися за азіатським напрямом. Нам там не комфортно, і ми це розуміємо. І всі намагання, всі спроби наших сусідів затягти нас до себе, зайвий раз показують, що нам там не зручно. Нас там ще немає, а нам вже не комфортно. І не буде так, навіть, коли ми туди потрапимо.

Та з огляду на протиставлення, мені здається, що нам все ж таки буде комфортніше в європейській частині нашого континенту.  Європа – це колосальний ринок збуту. Європа – це колосальний ринок праці. Європа – колосальні європейські інституції. Європа – це колосальний рівень життя. Говорячи про все це, я задаю собі одне запитання: «Невже кожен з наших пенсіонерів, кожен з наших міліціонерів, кожен з наших науковців не гідний мати такий самий прибуток? Чому ні?». Мені здається, що це абсолютно ясне, як гожий день.

Знову ж таки, у нас обличчя європейське. У нас купа факторів, що дають нам відповідь на питання, чого ми маємо бути там, а не в іншій частині континенту.

Ви вже вдруге в Запоріжжі. Що встигли побачити цього разу?

На жаль, нічого не встиг подивитися. Але те, що я узрів, незважаючи на праву частину, що я бачив з вікна, на всі ці труби, на димарі, ці жахливі стовбури диму, є просто вражаюча зелена частина зверху. Все це прекрасне надбання. І якщо городянам вдається мати такі зелені оази, то це прекрасно. Моє побажання, щоб це було й надалі.

Ви були на Хортиці?

На жаль, ні. На Хортиці я дуже часто буваю заходячи в супермаркет. (сміється) Не знаю, наскільки це можна розцінити, як недоброякісну рекламу, та останнім часом Хортиця зіпсувалась. Я говорю не про острів.

         Що Ви можете побажати громадськості та молоді Запоріжжя?

Дуже просте побажання – мріяти про якусь маленьку річ, яка завтра може реалізуватися. Якщо ми ці маленькі мрії зможемо щодня реалізовувати, тоді для нас немає нічого неможливого в реалізації максимальної мрії.

Починайте мріяти з маленьких речей, маючи на увазі велику мрію. Далекий шлях, як мені здається, набагато цікавіший і простіший.

Юлія Кривенко, Ірина Ярко, спеціально для «Європейського молодіжного порталу»