Вестник Мечты

В Запорізькій гімназії №19 обговорювали проблему електронних відходів

rm — Sun, 23 Apr 2023 16:50:43 GMT

20 квітня 2023 на платформі Zoom в рамках програми дій постійно діючого кіноклубу Docudays UA «ВІСНИК МРІЇ» з метою отримання та поглиблення знань, розвитку діалогу та ініціатив, пов'язаних із захистом довкілля, зокрема поводження з відходами, відбулось чергове засідання з теми «Захист довкілля та громадський активізм: Електронні відходи – СТОП!» з переглядом та обговоренням документального фільму австралійського режисера Девіда Фіделе «Край електросміття».

Учасниками кіноклубної події стали громадські активісти ГО «Республіка Мрія» - учні 8-9 класів Запорізької гімназії №19.

Отримувати та поглиблювати знання про захист довкілля, зокрема щодо поводження з відходами – це важливе завдання громадян Мрії, - каже керівник Кіноклубу та модератор нинішнього засідання Андрій Єлькін.

Учасники не тільки ділилися враженнями про фільм «Край електросміття», але й мали змогу згенерувати ідеї щодо можливих громадських ініціатив для вирішення проблеми поводження з відходами у своїй громаді та навіть регіоні.

Учасники шукали аргументи для діалогу зацікавлених сторін, які могли б сприяти вирішенню проблеми поводження з відходами.

Експертом зустрічі виступила Світлана Корзун, голова ГО "Інститут екології і краєзнавства "Запорозький край", лауреат міжнародної премії "Земля жінок", володарка сертифікату програми стажування «Громадські зв'язки» з теми «Державна політика щодо переробки відходів» за підтримки USAID, World Learning, World Affairs Council of Kentucky/Southern Indiana, PH International.

Вона нагадала учасникам, що проблема відходів в Україні вирізняється особливою масштабністю - як унаслідок домінування в економіці багатовідходних технологій, так і через відсутність протягом тривалого часу адекватного реагування на її виклики.

За її словами, у наслідок агресії росії проти України навантаження на природне навколишнє середовище значно посилилось. Як відомо, в Україні щорічно утворюється близько 400 млн. тонн відходів, і тільки 6% цих відходів переробляється, що є надзвичайно низьким показником у порівнянні з країнами ЄС, де він становить близько 40%.

Демонструючи наочну презентацію, Світлана Корзун звернула увагу слухачів на те, що неперероблені відходи розміщуються на полігонах та сміттєзвалищах, яких лише зареєстрованих налічується понад 5 тисяч. А стихійним нема числа.

- Вирішення цієї проблеми вимагає широкого спектру діяльності: від законодавчого регулювання до виховання екологічного світогляду та навчання практикам раціонального поводження з відходами, - підкреслила експерт.

Андрій Єлькін порадив учням звернути увагу на глобальний характер проблеми електронного сміття. Документальний фільм Девіда Феделе показав ці диспропорції розвитку між багатими і бідними країнами «третього світу».

Переглядаючи стрічку, учасники побачили, що у Гані це проявляється, зокрема, порушенням права на працю, на справедливі і сприятливі умови праці, а також порушенням права на екологічну безпеку внаслідок перенесення до країни відходів, які важко піддаються переробці та стають джерелом забруднення довкілля.

Після перегляду фільму відбулося його обговорення. Учасники ділилися думками, висловлювали власну небайдужу позицію щодо побаченого.

Традиційно для кіноклубних подій відбулась групова робота. Перша група учасників моделювала дії уряду-імпортера відходів, друга – уряду-експортера відходів.

Олександр Бачурський, керівник пошукової групи, оголосив першочергові заходи для мінімізації проблеми:

1. Удосконалити законодавчі норми, що регулюють використання електронної техніки та впровадження їх правил утилізації після закінчення терміну служби.

2. Впроваджувати програми стимулювання використання продуктів, які можуть бути легко перероблені або утилізовані після використання.

3. Впливати на інформування населення про те, як правильно утилізувати електронні пристрої, та про те, що від цього залежить кількість відходів.

4. Розвивати систему збирання, утилізації та використання електронних відходів із залученням державних органів, виробників електроніки та громадськості.

5. Підтримувати дослідження, спрямовані на вивчення нових методів вилучення та використання відходів.

6. Запровадити екологічний податок відносно використання окремих видів електронної техніки, які приводять до великої кількості відходів.

7. Використовувати програмне забезпечення, яке дозволяє оновлювати життєві цикли електронних пристроїв, а також регулярне оновлення їх прошивки.

8. Розробити систему сертифікації продукції, яка зобов'язувала виробників випускати пристрої, що відповідають екологічним вимогам.

9. Встановити обов'язкові нормативи щодо використання перероблених матеріалів під час виробництва електронної техніки, а також щодо використання ресурсів у процесі її виробництва.

10. Впроваджувати систему лізингу для електронної техніки, щоб знизити кількість відходів, та стимулювати перехід до зразка з більш тривалим життєвим циклом.

В свою чергу Дар’я Лебединська, керівниця другої групи, презентувала результати роботи своєї групи:

1. Заборонити відправку небезпечних відходів без згоди країни, що їх отримує.

2. Заборонити прийняття та переробку відходів країнам, які не мають коштів та інфраструктури для безпечної утилізації цих відходів.

3. Запровадити більш суворі правила щодо утилізації електронних відходів, такі які встановлені у США, Японії, Німеччині та Канаді

4. Вимагати від країн постачальників електронних відходів інвестицій у сферу розвитку переробної інфраструктури

5. Розвивати освіту, підвищувати освіченість населення щодо ризиків для здоров’я та навколишнього середовища.

6. Розвивати інші (безпечні) напрямки економічного розвитку, створювати нові робочі місця, наприклад, у землеробстві або туризмі.

7. Проводити соціально виправдану політику у сфері охорони здоров’я. Удосконалити національне законодавство.

8. Підвищувати правову грамотність населення країн, які потерпають від переміщення відходів. Навчити людей захищати свої права.

9. Усунути відмінності у правилах та нормах щодо утилізації та переробки електронних відходів у різних країнах.

10. Дотримуватися міжнародної угоди з контролю за переміщенням небезпечних відходів (Basel Convention), яка регулює міжнародну торгівлю електронними відходами.

Наприкінці зустрічі учасники взяли участь у вправі «Місцевий рівень: що може зробити кожна людина або екологічний підрозділ ГО «Республіка Мрія»», щоб вирішити проблему накопичення електронних відходів. Учасники відповіли «Так» на запитання «Чи готові діяти задля зменшення електронних відходів?» та пропонували проводити дослідження, готувати інформаційно-просвітницькі кампанії, закликати свої аудиторії до екологічно дружньої поведінки, берегти свої гаджети, скоротити власні споживацькі потреби, не купувати зайві електричні пристрої.

Повний відеозвіт про захід можна переглянути на каналі "Вісник Мрії" за адресою посилання: https://youtu.be/XBEjufvJpMg

Відгуки, рецензії, есе учнів про перегляд фільму «Край електросміття»:

Андрій Єлькін: Чи бачили ви колись фільм де ніхто нічого не каже? Як можна донести щось до аудиторії, якщо всі герої фільму від початку до кінця нічого не кажуть? Але мова кіно має свої можливості. Візуальний ряд красномовно знайомить глядача з існуючою екологічною проблемою.

Олександр Бачурський: Фільм, який ми дивилися на нашій дев'ятій за рахунком зустрічі є вражаючим та відкриває очі на проблему електронного сміття, яка вже стала глобальною. Він показує, як технічні відходи з постійним зростанням відкладаються в країнах зниженої економічної стійкості, де не вистачає ресурсів для їх відновлення або знищення. Режисер Дейвід Феделе досліджує цю проблему на прикладі Гани та показує, як наслідки неправильного управління електронними відходами стають загрозою для здоров'я місцевого населення та навколишнього середовища африканських країн. На мою думку, ця стрічка є потрібною та актуальною в наш час, коли використання електроніки стає все більш поширеним та популярним. Адже вона показує, як наші дії впливають на навколишнє середовище та здоров'я мешканців іншого континенту. Фільм "Край електросміття" - це не просто розповідь про екологічну проблему, це рішучий заклик до протидії цій проблемі. Перегляд допомагає зрозуміти, що кожен з нас може щось зробити для того, щоб уникнути подальшого загострення даної проблеми.

Даря Лебединська: В фільмі мене вразив дим при спалюванні електронного сміття. Швидше за все дивно не те, яким цей дим був чорним і густим, відразу видно що там міститься дуже небезпечні речовини, а то як люди спокійно ставляться до того, що вони цим дихають. Проблема в тому, що деякі ставлять грошову вигоду вище свого здоров'я та здоров'я інших. Ті люди, які годинами перебирають це сміття, не знайшли іншого виходу, крім як ризикувати своїм життям. Вони дійсно вважають, що перебирання електронного сміття це єдине, що може хоч якось їм допомогти, а так не повинно бути. Це стосується не тільки тих, які працюють на сміттєзвалищі. Під загрозою все найближчі населення, тварини, які там живуть, річки, дерева. Навіть якщо ти живеш просто поблизу, все одно будеш вдихати цей дим . Потрібно більше звертати увагу на цю проблему і виділити гроші на облаштованості підприємств куди будуть звозити всі ці відходи. У людства є можливість за допомогою обладнання переробити такі пристрої, але багато хто просто закриває на все це очі.

Деякі рецензії увійшли у передачу радіо «Республіка Мрія», яка транслювалась в онлайн етері 22 квітня:

МІСЦЕ ДЛЯ РАДІОПЕРЕДАЧІ «ЕЛЕКТРОННІ ВІДХОДИ – СТОП!»

Анастасія Сечіна: Фільм «Край електронного сміття» змусив мене замислитися над дуже важливими проблемами сьогодення. Головне - становище людей, які сортують електронне сміття та страждають через нього.

Режисер зняв чудовий фільм, який показує наслідок вивезення всього електронного сміття до країн третього світу. Фільм складається з двох частин, у першій показано як люди працюють, переробляють відходи, і друга - там, де вони відпочивають та насолоджуються життям, якщо це можливо в таких жорстоких умовах. У фільмі ми дізнаємося про звичайне життя тих людей, які сортують і переробляють електронне сміття. Ми розуміємо, що кожен день чоловіки важко працюють, щоб розібрати якнайбільше сміття.

Декілька разів на день їм привозять нові відходи - це холодильники, телевізори, які на вигляд зовсім нові і могли б ще прослужити, але, мабуть, їх власникам вони більше не потрібні. Часто так буває, що справні майже нові речі люди викидають і купують новіші, сучасніші, хоча старими ще можна було користуватися. Або ця річ була поганої якості як телефони, наприклад, недорогих компаній - користуєшся рік, і він уже починає зависати, гальмувати, і ми сміливо його викидаємо та купуємо новий.

Недоцільне використання електронних пристроїв та техніки веде до збільшення електронного сміття. На полігоні куди звозять електронне сміття пасеться худоба і поруч протікає річка з якої люди могли б брати воду або в ній просто купалися б діти, але на жаль - це неможливо. Від електронного сміття в тому місті, куди його звозять, страшенно постраждала екологія, забруднена річка, зовсім немає дерев і чагарників, а значить: нема кому вбирати всі ті жахливі речовини, які виходять в атмосферу внаслідок спалювання відходів, і вони осідають на шкірі. у легенях цих людей. Усім цим дихають діти, які допомагають у прибиранні сміття.

У другій частині фільму ми бачимо як люди відпочивають. Діти грають у футбол, дорослі грають у настільну гру і про щось розмовляють, сміються, вони просто насолоджуються життям, яким би важким воно не було.

Олександр Гіленко: Сьогодні, завдяки загальнодоступності інтернету, люди можуть припинити читати про те, як виглядають багаті столиці світу або стародавні палаци з їхньою архітектурою, історією та власниками. Клікнувши по миші, ми детально розглядаємо вулиці Парижа, присутні на онлайн трансляції концерту улюбленого гурту; навіть космос тепер можна побачити, не стаючи космонавтом.

Талановитий режисер Девід Феделе зазначив, що тепер людям потрібна картинка. Вони можуть послухати ваші міркування на різні теми, але будуть ставити під сумнів кожне слово, поки не побачать все на власні очі. І коли нам, людям, котрі щодня скаржаться на своє нудне життя, розповідають про те, що, наприклад, в Африці голодують діти або, що десь ведуться війни, в яких гинуть невинні люди, ми прикриваємо долонькою рот і додаємо: "Ну так, це дуже погано". Тому в документальному фільмі "Край електронного сміття" насамперед робиться акцент на візуальному сприйнятті. Та так, це подіяло та дуже сильно. Погодьтеся, якби весь фільм перевели тільки в аудіоверсію, в якій описувалося б те саме, наша реакція була б зовсім іншою. Але це - черговий спосіб достукатися до людства і показати, чим може обернутися наша розбещеність.

"Край електронного сміття" – це місце забутих речей. Наших з вами речей, які ми змінюємо так часто, що не помічаємо цього. Наше суспільство – споживачі, наші життя – суцільна залежність від речей. І за переглядом картини стає не лише шкода цих нещасних людей, які заробляють сущі копійки собі на їжу, дихають отрутохімікатами, засипають на бетонних плитах, а ставати соромно, за все людство в цілому.

Забруднення природи, використання праці жебраків, величезна кількість викинутих на звалище речей діє на глядача, як удар струмом. Після перегляду цієї картини, яка є чимось подібним до утопії, залишаєшся в пригніченому настрої.

Здається, що такого не може бути у реальному світі. Адже уряд давно вирішив би цю проблему. Однак ні, таке місце існує, всупереч нашому усталеному пізнанню світу (адже ми бачимо тільки себе). І поки, ми живемо, стурбовані якимись дріб'язковими проблемами, інші люди працюють у жахливому місці. Не знаю, як щодо пекла, але вже на чистилище воно явно схоже. А найважче – бачити наївну та щиру посмішку на обличчі таких людей. Адже, незважаючи на те, що відбувається, вони продовжують вірити у майбутнє. Вони сміються, грають у футбол чи настільні ігри; хлопці спілкуються із дівчатами, діти заводять дружбу. Це дає нам зрозуміти, що ці люди живі. Вони не роботи, не маріонетки, але ви бачите, на що вони змушені йти.

Їхній світ під ковпаком, який приховує правду від усього світу. Через величезне скупчення диму, темрява настає раніше, ніж заходить сонце. Виснажений погляд, старий одяг, що бовтається на худому тілі, і крапля віри в очах. Більше слів немає. Коли фільм закінчився, я дивився на темний екран ще з хвилину, знову проганяючи у своїй голові всю ту трагічну і похмуру картину. У голові крутиться питання: "Коли на землі закінчиться епоха споживачів?"

Софія Євченко: Електронні відходи – це лише один із видів відходів людської цивілізації, – повідомляється у довідниках Всесвітньої мережі Інтернет. Вони містять викинуті електронні та інші електричні пристрої та їх частини. Наскільки актуальною є дана проблема в екологічному сенсі, ми дізнаємося з двадцятихвилинного документального фільму про забруднення навколишнього середовища в далекій африканській країні Гані.

Як багато можна розповісти за 20 хвилин, ми знаємо з уроків у школі. Але у цьому фільмі всі мовчать, ніхто нічого не розповідає. Єдиним засобом комунікації автора з глядачем є його кінокамера, яка непомітно переміщується у просторі, фокусується, наближає чи видаляє ті чи інші сцени. Завдяки цій майстерній камері ми бачимо людей, які самі, своєю чергою, чудодійним чином не помічають присутність оператора.

З фільму ми дізнаємося, що, виявляється, електронні відходи можуть мати високі класи небезпеки через речовини, що містяться в них, таких як свинець, ртуть, поліхлоровані дифеніли, полівінілхлорид, а при їх спалюванні в атмосферу викидається велика кількість діоксинів - смертельно небезпечних для живого токсикантів.

Тільки уявіть собі: вага електронних пристроїв, від яких щороку відмовляється людство, становить близько 50 мільйонів тонн. Раніше наш учитель екології розповідав нам, що в розвинених країнах, таких як США, електронні відходи здають централізовано у спеціальних пунктах прийому. Сюди потрапляють телевізори, застарілі системні блоки та монітори комп'ютерів, радіоприймачі, холодильники, принтери, сканери. Спеціальні службовці приймальних пунктів все сортують і готують до транспортування. На своїх фотографіях наш учитель показав нам, як виглядають такі центри управління відходами у США:

На уроках ми також дізнавалися, що муніципальна влада в містах, які реалізують концепцію сталого розвитку, створюють необхідні умови для стимулювання активності населення щодо забезпечення належного поводження з електронними відходами, всіляко заохочують екологічно дружні моделі поведінки городян, вигадують ефективні інструменти. які гарантують роздільний збір та непопадання небезпечних відходів на місцеві полігони. Таку екологічну політику там називають стратегією управління відходами.

Виходить, що, застосовуючи правильні підходи, можна мінімізувати будь-які ризики для природи та здоров'я людей.

Проте. Фільм «Край електронного сміття» розкриває ширший пласт проблеми та змушує глядача задуматися про глобальний характер наслідків електронного «засилля» на планеті Земля. З'ясовується, що, очищуючи свій власний будинок від смертельно небезпечних відходів, потрібно пам'ятати про те, на що ми перетворюємо території за межами благополуччя, що здається. Саме в Африку відправляють старе, зламане і непотрібне електросміття. У свою чергу, місцеві жителі в Африці це сміття розбирають, знаходячи в ньому щось цінне, здають на металобрухт або, виймаючи цінні деталі, продають їх, таким чином, заробляючи.

Робота оператора захоплює нашу увагу: ми бачимо великі території, завалені купами електронних відходів, що розгортають і сортують нагромадження електронних звалищ мовчазних людей у просоченому сажею одязі. Клуби білого, сірого і чорного диму, що стелиться по заваленій уламками рівнині, створюють ілюзію вивернутої навиворіт печі з фрагментами, що тліють відслужив електроустаткування. Все, що не становить цінності, підпалюється і перетворюється на сильний токсичний дим, що нагадує дим шин. Все знаходиться в звичному для цієї місцевості жахливому русі, все націлене на можливість отримання коштів для життєзабезпечення місцевого населення.

Тут же, ми бачимо селища, що виникли з будівлями і хатинами, де мешкають сім'ї сортувальників: діти граються з м'ячем, молодь обмінюється новинами, хтось зважує і вантажить на транспортні засоби вилучені дроти, хтось поспішає на розвантаження новоприбулих. вантажівок з холодильниками чи телевізорами, хтось відновлює сили, відпочиваючи у тіні.

Безумовно, цей фільм можна класифікувати як роботу талановитого, непересічного, майстерного художника - документаліста. Великі плани посилюють відчуття тривоги - долоні людини, що поникла від невеселих роздумів, діти дошкільного віку, які намагаються витягти з електричного приладу те, за що можуть заплатити, худобу, яка випасають у задимленому просторі - все певною мірою шокує і створює ефект збентеженості та протесту.

Саме в цьому, мабуть, і є перевага документального кіно перед художнім. Наша свідомість змушена сприймати стресову картинку, не сподіваючись на виправдання вигадкою. Ніхто не грає придуману сценаристом роль. Всі є самими собою - людьми, які щодня вдихають отруйні токсини і ризикують захворіти канцерогенними, мутагенними та алергійними захворюваннями. Кожен кадр є фактом-свідченням - вердиктом, що спонукає до активних дій, до небайдужості, до формування адекватної позиції.

Подивившись цей фільм, я дізналася, що документальне кіно може залишати набагато відчутніший емоційний відгук у душі людини, ніж будь-який оригінальний вигаданий сюжет художнього фільму. У документальній стрічці ми бачимо реальність такою, якою вона є насправді. Режисер лише вибирає ракурси та тривалість експонування тих чи інших сцен. І буває достатньо, як і у випадку з «Краєм електронного сміття», показати один день від світанку до заходу сонця, щоб зробити революційне зрушення у свідомості глядача, розкрити актуальні смисли, припинивши летаргічний сон байдужості та безвідповідальності.

Я думаю, що кожен має обов'язково подивитися цей фільм «без слів». Адже, тільки усвідомивши всю міру неповноцінності існуючого порядку речей і об'єднавши зусилля, ми зможемо знайти нові рішення, які зумовлюють рівне право на безпечне довкілля для всіх жителів планети Земля.

Анастасія Коновалова: З цікавістю переглянула фільм австралійського режисера Девіда Феделе про глобальну екологічну проблему «Край електронного сміття». Цей документальний фільм змусив мене багато про що задуматися. З одного боку, перехід людства в прогресивну інформаційну епоху потребує відповідного технічного забезпечення, впровадження нових технологій, модернізацію засобів забезпечення інформаційно-комунікаційного взаємозв'язку співтовариств, впровадження швидко змінних підходів у реалізації принципів електронного управління соціальними, економічними та світоглядними процесами. Але з іншого, технологічні рішення, що швидко оновлюються, зумовлюють зростання електронних відходів, які потребують безпечної для навколишнього середовища утилізації.

Девіду Феделе вдалося створити вражаючий фільм. Режисер показує нам буденний день із життя людей однієї з країн Африканського континенту. Перше, що впадає у вічі - гори сміття, густого диму, і людей, змушених перебувати в нелюдських умовах токсичного звалища. Їхня доля - безперервне сортування електрообладнання. Щоб заробити собі на їжу вони з ранку до вечора вилучають із побутових приладів, комп'ютерів, телевізорів фрагменти, що містять цінні метали, щоб після здати їх для переплавлення та подальшого використання у виробництві нових електроприладів.

Фактично ми спостерігаємо найбруднішу стадію круговороту металів у природі людської цивілізації. Здавалося б, цей раціональний підхід до реалізації рециклінгу має вітатись. Але у фільмі ми бачимо нещадну картину численних вогнищ, що поширюють всюди їдкий дим з токсинами канцерогенної та мутагенної дії.

Можливо, трудівники сміттєзвалищ, як і належить, отримують молоко за шкідливість і, ризикуючи своїм здоров'ям, мають високі заробітки і облаштують свій побут лише на рівні цивілізованих країн. На жаль, режисер показує нам абсолютно протилежну картину: ми бачимо старі споруди та злиденні умови життя місцевого населення.

Люди тут настільки звикли до таких умов, що перестали реагувати на небезпеку, яка проявляється у кожній екранній деталі документального свідоцтва. Прилади, що спалюються, насичують атмосферу смертельно небезпечними свинцем, ртуттю, хромом та іншими шкідливими речовинами.

Робітники, які заради цінних металів і мікросхем з'їжджаються, щоб плавати, розбивати та розбирати старі телевізори, комп'ютери, мобільні телефони та офісну техніку, мають плату в один долар на годину при 50 годинному робочому тижні. І ціна за все це в майбутньому – їхнє здоров'я. Їх сміття - спосіб заробітку, трохи більше. Але що буде вже скоро – за п'ять, десять, двадцять років? Чи здатні вони також працювати і утримувати свої сім'ї, втративши здоров'я? Чи вистачить у цих нещасних людей грошей, щоб сплатити за дороге лікування? Як житимуть їхні сім'ї та діти вже скоро?

Особливо незабутнім і тривожним моментом у фільмі була поява на екрані десятирічних хлопчаків, які нарівні з дорослими працюють у цій жахливій атмосфері. Все це спонукає глядача до невеселих роздумів.

Я думаю, що щось у планетарному масштабі треба міняти. Необхідні справедливіші політики управління твердими електронними відходами. Забруднення планети електронним сміттям стає новою актуальною екологічною проблемою для людства. Мобільні телефони, комп'ютери, принтери, фотоапарати, ігрові приставки «морально» старіють вже через кілька місяців після покупки. Але наскільки швидко занепадає природа Землі? І що для людей є великою цінністю? Це питання часу – зрозуміти, наскільки важливо думати про це вже сьогодні. Мине кілька десятків років і знадобиться набагато більше ресурсів, щоб відновити придатні для життя території. І не факт, що вийде.

Нині люди викидають електронні відходи, вивозять їх до країн третього світу, вважаючи, що це правильно та нормально. Але, я думаю, що є безліч інших варіантів, щоб без ризику для природи і людини позбутися цих приладів. Напевно є спеціальні центри переробки електронного сміття, де його утилізують правильно, дотримуючись сучасних технологій і витягуючи потрібні матеріали безпечно. Також є благодійні організації, готові прийняти прилади та відправити їх нужденним. Погодьтеся, що не завжди ми купуємо новий прилад, тому що старий несправний. Можливо, його можна полагодити або продовжити його експлуатацію. Завжди знайдуться люди, які потребують такого обладнання.

Ті, хто викидає все це на узбережжя океану, туди, де живуть люди, припускаються непробачної помилки, за яку розплачуватимемося всі ми, люди планети Земля.

Потрібно пам'ятати: електронне сміття – проблема кожного!

Обов'язково подивіться фільм «Край електронного сміття», і подумайте, як ми всі разом можемо допомогти вирішити цю гостру проблему 21 століття.

Додатково!

Режисер Девід Феделе

Народився 1977 року. Режисер-документаліст з Австралії, лауреат численних нагород. Увійшов у світ документального кіно завдяки своїй любові до подорожей та вивчення різних культур. Подорожував Австралією, Європою, Близьким Сходом, Південною Америкою та Африкою. Зазвичай сам продюсує та фінансує власні проекти. Особливо зацікавлений у дослідженні культурних, загальнолюдських та соціальних питань. Його фільми брали участь у конкурсній програмі багатьох фестивалів у всьому світі й демонструвалися на міжнародних телеканалах.

Важливі посилання:

Сайт Docudays UA https://docudays.ua/

Сайт DOCU CLUB https://docuclub.docudays.ua/

Медіахолдинг «Вісник Мрії»

22 квітня 2023

Всесвітній День Землі.

Презентація заходу – https://4af7cfb7-b054-4e9c-8222-702604326338.usrfiles.com/ugd/4af7cf_ddddf79a8f854bcab14b53f2f623e2fc.pdf

Андрій Єлькін: Для нас важливо, щоб наші учні усвідомлювали унікальність та цінність кожної людини

rm — Fri, 14 Apr 2023 03:46:33 GMT

11 квітня, у вівторок, для учнів Запорізької гімназії №19 в рамках програми дій постійно діючого кіноклубу Docudays UA «ВІСНИК МРІЇ» з метою активізації позитивної мотивації до саморозвитку, підвищення рівнів розуміння цінності кожної людини та толерантного ставлення до оточуючих, їх поглядів, інтересів, відбувся інформаційно-просвітницький захід «Ми різні – ми рівні!» з переглядом та обговоренням документального фільму Астрід Буссінк «Джаванні та балет на воді».

- Для нас важливо, щоб наші учні усвідомлювали унікальність та цінність кожної людини, щоб в них формувалась соціально-активна позиція, навички ефективного спілкування, вміння формувати власну думку, висловлювати її, працювати в команді, - каже модератор кіноклубної зустрічі та педагог-організатор Запорізької гімназії №19 Андрій Єлькін.

За його словами, саме цей захід був особливим: він планувався з застосуванням інтерактивних вправ та ігрових методів таким чином, щоб учасники через обмін думками зрозуміли унікальність та цінність кожної людини, сформували негативне ставлення до образ, глузування, цькування, підвищили власний рівень мотивації до саморозвитку, працьовитості, ініціативності.

Фільм «Джаванні та балет на воді» за своїм змістом орієнтує аудиторію на підвищення рівня толерантності до різноманіття думок і поглядів. Уявіть собі десятирічного Джованні, який має чудову мрію: він хоче стати першим хлопчиком, який візьме участь у Чемпіонаті Нідерландів із синхронного плавання. Оскільки цей вид спорту вважається «дівчачим», не всі розуміють його прагнення.

Але Джованні наполегливо йде своєю дорогою та має підтримку в особі Кім, його подруги, яка чудово розуміє хлопця. Лишаючись на самоті, вони обговорюють своє майбутнє.

Чи скористається Джованні підтримкою Кім і чи дійде до Чемпіонату? Про це дізналися учасники кіноклубної події, які отримали можливість обговорювати подібні ситуації, з якими вони стикалися у своєму житті.

Експерт зустрічі, психолог Запорізької гімназії №19, вчитель основ здоров’я та переможниця національного конкурсу «Завуч року України» Зінаїда Болкова розповіла про Ґендерні стереотипи, про те, як вони формуються культурою, як поширюються узагальнені уявлення (переконання) про те, якими є і як поводяться чоловіки і жінки.

Вона розтлумачила поняття гендерної рівності та нерівності, звертаючи увагу на те, що за Конституцією України саме гендерна рівність – це рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Під час обговорень зверталася увага на законодавство, яке гарантує права дітей та дорослих людей, зокрема, на Статтю 19 Конвенції ООН про права дитини: «Держава вживає всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації».

Протягом заходу учасники брали участь у вправах «Мені в тобі подобається …», «Що я відчуваю, коли …», «Сьогодні я пишаюсь …», обговорювали зміст та важливість поняття «толерантність», дізналися про переваги безконфліктного спілкування та про значення вмілого використання поважливих комунікацій.

Наприкінці зустрічі слухачі зробили висновок: ми різні, але ми рівні, цей принцип працює, якщо ми готові поважати один одного, цінувати унікальні особливості кожної людини.

Думки глядачів:

Андрій Єлькін: Для учнів нашої гімназії поняття «Мрія», «Республіка Мрія», «Громадянин Мрії» мають особливе значення. Джаванні, герой фільму, допоміг нам ще краще зрозуміти значення цієї цінності, коли людина вміє перетворювати свої бажання на мету та знаходити в собі силу наміру під тиском будь яких обставин не зраджувати власним устремлінням та рухатися, не зважаючи ні на що, у напрямку неминучого успіху. Таке можливе лише тоді, коли всі ми знаємо та поважаємо власні права.

Кирило Павлюченко: «Доброта спасе світ, будь-який негатив можна подолати».

Дар’я Лебединська: Фільм був справді цікавий. Немає нічого незвичайного в тому, що головний герой зацікавився синхронним плаванням, хоч це і вважається жіночим видом спорту, він заслуговує на підтримку та спільну увагу. Джованні довелося постаратися і він вкотре довів, що спорт - це не тільки здоров'я, а й прагнення бути кращим, рухатися вперед. Кожен заслуговує на можливість взяти участь у занятті будь-яким видом спорту.

Загальна думка учасників: «Успіх людини у великій мірі залежить від неї самої. Людина має право на самовираження. Стався до інших так, як ти хотів/-ла би, щоб ставилися до тебе. Сприймай людину такою, як вона є. Люди, які тебе оточують, - різні. Але вони заслуговують на твою повагу. Треба активно висловлювати власну позицію, не бути пасивним, за будь-яких обставин залишатися собою».

Додатково!

Астрід Буссінк народилася 1975 року, вивчала образотворче мистецтво в Академії образотворчих мистецтв АКІ в Енсхеде та кіно в Единбурзькому коледжі мистецтв у Шотландії. Під час навчання зняла документальний фільм «Творці янголів». Одна з її останніх робіт, «Сховище», здобула нагороду «Золоте теля» як найкращий короткометражний документальний фільм на Нідерландському кінофестивалі. Режисерка живе та працює в Амстердамі.

Нагороди

2015 - Гран-прі Сепегаїїоп Кріиз за найкращу документальну стрічку для дітей на Берлінале; 2014 - Приз МесІіаЮпсІз КісІ5&^ос5 за найкращу дитячу документальну стрічку на Амстердамському міжнародному фестивалі документальних фільмів.

Вибрана фільмографія

Творці янголів (2005), Пискепіаде (2006), 9 життів моєї машини (2006), Я стріляв у мера (2007), Втрачена колонія (2008), Мій Енсхеде (2010), Містер та місіс Гунья (2012), Вірш смерті (2012), Сховище (2012), Вовняна лихоманка (2013).

Посилання на сайти

Сайт Docudays UA https://docudays.ua/

Сайт DOCU CLUB https://docuclub.docudays.ua/

Важливі визначення.

Толерантність - це повага до інших думок, культур, вірувань або способів життя, відмінних від своїх власних, без необґрунтованого засудження чи насильства. Це здатність приймати та поважати відмінності в людях та поважне ставлення до індивідуальних прав та свобод кожної людини. Толерантність також може означати співпрацю та спільну участь з людьми різних культур та світоглядів, щоб досягти спільної мети.

Ґендерна рівність - рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства (Конституція України).

Ґендерна нерівність - нерівні права жінок і чоловіків, які створюють систему обмежень або привілеїв за ознакою статі.

Нагадуємо, що кіноклуб Docudays UA «ВІСНИК МРІЇ» відкрито 26 січня 2023 року. Цільовою аудиторію кіноклубу є учні, вчителі, батьки учнів Запорізької гімназії №19, а також мешканці мікрорайону Військбуд та прилеглих до нього мікрорайонів міста Запоріжжя. Слухачі кіноклубу можуть отримати Сертифікат учасників, скориставшись google—формою https://docs.google.com/forms/. Максимальна кількість показів, яка запланована у квітні та травні 2023 року, - 4 на місяць.

Презентація https://4af7cfb7-b054-4e9c-8222-702604326338.usrfiles.com/ugd/4af7cf_989b61798f9a4b61b5c45884a001d082.pdf

Медіахолдинг «Вісник Мрії»

11 квітня 2023

Автор новинного повідомлення: Андрій Єлькін
Сфера інтересів автора: хімія, екологія, журналістика, медіа, література

Обговорювали стан річок та шляхи припинення їхньої деградації - Docudays UA «Вісник Мрії»

rm — Sun, 26 Mar 2023 09:48:25 GMT

23 березня 2023 на платформі Zoom відбулось чергове засідання постійно діючого кіноклубу Docudays UA «Вісник Мрії». Цього разу активісти місцевого руху правової просвіти присвятили захід темі громадського активізму та захисту довкілля.

Активність здійснювалась на честь Всесвітнього дня Землі та з нагоди проведення планетарної акції «Година Землі».

Учасники зустрічі, учні Запорізької гімназії №19 та представники екологічної громадської організації «Республіка Мрія», переглянули та обговорювали документальний фільм Олесі Моргунець-Ісаєнко «І кожна річка». В цьому фільмі режисер досліджувала стан річок в Україні та причини кризисних явищ у водному секторі держави.

- Хронометраж стрічки – 80 хвилин – є виправданим з точки зору амбітних цілей з висвітлення проблеми порушення екологічних прав громадян щодо доступу до безпечної питної води та здорового навколишнього середовища, - каже модератор заходу, керівник медіахолдингу «Вісник Мрії» та педагог-організатор Запорізької гімназії №19 Андрій Єлькін.

- За роки невдалого господарювання накопичилось багато комплексних проблем, вирішення яких потребуватиме величезних зусиль нинішнього та можливо навіть майбутніх поколінь, - додає він.

Кінострічка «І кожна річка» - це не тільки дослідження та послідовна розповідь про біди водойм, це безумовно дуже змістовне намагання показати сакральне значення та святість тих річок, які надають людям сили для життя та сталого розвитку.

Авторка в анотації до фільму однозначно висловлює свою мотивацію:
- Особисто для мене — це річка Остер, яка, на жаль, скоро може зникнути. Але щоб ця історія була цікавою і для вас, я розповім також про ваші річки, на берегах яких ви народилися та зростали. Адже ваші річки теж можуть зникнути. Кожна річка — чиїсь відображення і пам’ять. І стан кожної з них — це результат нашої з вами діяльності чи бездіяльності, а не лише кліматичних змін, як ми часто думаємо, щоб виправдовувати цим свої дії.

Крім того, як зауважили учасники обговорення, наразі в умовах військових дій виникли додаткові загрози для річок та природи, які пов’язані з забрудненням навколишнього середовища та руйнуванням систем водопостачання та водовідведення.

За даними UNICEF, через війну проблеми з доступом до питної води мають шість мільйонів українців. Загалом 13,6 мільйонів наших співвітчизників потерпають від браку води для санітарних та гігієнічних потреб.

Для прикладу, до війни водопостачання більшості регіонів Східної України не було незалежним, а здійснювалося переважно завдяки воді із Дніпра, системі водосховищ і каналів, що відомі під назвою “Дніпро—Донбас”. Ми мали справу з практично не диверсифікованим джерелом водопостачання питної води для потреб промисловості і агросектору. Під час війни на Донбасі канал “Дніпр-Донбас” та локальні системи водопостачання і водовідведення обстрілювалися, відбулися значні втрати води, її забруднення та погіршення якості.

Більш детально про наслідки військових дій та інфраструктурні втрати розповіла експерт зустрічі, голова міської екологічної громадської організації «Екосенс» Тетяна Жавжарова.

Експертка з екологічної безпеки проінформувала учасників зустрічі про результати лаборних досліджень води місцевих малих річок Запоріжжя, надала рекомендації щодо водної безпеки та очищення води з природних джерел на випадок аварій та воєнного руйнування об’єктів водозабезпечення.

«Річки Суха і Мокра Московка несуть воду та бруд з берегів до головної питної артерії країни – річки Дніпра, – коментує Тетяна Жавжарова. – Більше 70 років промислові підприємства скидали неочищені стоки до річок, тож мул і вода в них досі забруднені важкими металами і мають червонуватий колір. Але й житлово-комунальні підприємства та приватний сектор досі скидають у річки каналізаційні стоки, неочищені від фосфатів і нітратів. Тож річки «цвітуть», в них гинуть водорості та риба. Цього року через руйнування Каховської ГЕС Дніпро в районі Запоріжжя обмілів, тож якість води буде гіршою, ніж у попередні роки».

- Спробуйте підказати мамам відмовитись від фосфатних пральних порошків, щоби менше їх потрапляло до Дніпра, - пропонує Тетяна Жавжарова.

У заключній частині заходу модератор об’єднав учасників у дві групи, які під керівництвом учнів Запорізької гімназії №19 Олександра Бачурського та Дар'ї Лебединської та за підтримки модератора та експерта заходу працювали в окремих залах зум-конференції над проблемними завданнями. Вони збирали та узагальнювали пропозиції щодо кроків з боку держави, аби запобігти подальшому погіршенню ситуації зі станом прісних водойм і відповідно доступністю питної води в нашій країні, та пропозиції щодо того, що може робити кожен з нас щодня, аби зберегти найнеобхідніший для людини ресурс - воду.

За результатами цієї роботи груп прийнято рішення оформити всі пропозиції у вигляді інформаційного буклету с поширенням останнього у мережах зацікавлених сторін.

Підбиваючи підсумки заходу, учасники Сьомої кінозустрічі Docudays UA «Ві

сник Мрії» ставилися питаннями:

Чи можна піддавати сумніву важливість відповідального ставлення до природних ресурсів країни, зокрема, води?

Ні, - кажуть еко-активісти громадського об'єднання мрійників.

Чи потрібно рухатися до розуміння причин нинішнього стану прісноводних екосистем України? Чи мусимо ми розвивати громадянську активність задля захисту довкілля та впроваджувати позитивні практики у громадах?

Відповідь: так! - Саме від нас залежить, чи зможемо ми зупинити деградацію водних ресурсів рідної країни, - висказали спільну думку вони.

Дивіться відеозвіт заходу!

Додатково!

Олеся Моргунець-Ісаєнко – режисерка, режисерка монтажу, продюсерка. Навчалася в Київському національному університеті театру, кіно та телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого — в Інституті екранних мистецтв. Працює в індустрії кіно з 2008 року.

Тетяна Жавжарова, регіональний експерт з екологічної безпеки. Керівник проектів:

«Оперативне реагування на екологічні загрози для населення прифронтового міста Запоріжжя в умовах військових дій»

Планування зеленого післявоєнного відновлення Запоріжжя з урахуванням кліматичних цілей.

«Аналіз ПДСЕРК та посилення локальних кліматичних амбіцій».

«Всеукраїнське соціологічне опитування «Зміна клімату та кліматична адаптація».

«Вода – це життя». Підвищення безпеки водних ресурсів м. Запоріжжя та області».

Кліматичні цілі Запоріжжя і області.

Без фосфатів. Інформаційна кампанія щодо збереження чистоти Дніпра.

«Зелена карта Запоріжжя». Кампанія з картографування та розвитку екологічного руху та волонтерства в Запоріжжі.

Hack for Dnipro. Організація першого в Запоріжжі IT-хакатону для вирішення проблем українських річок.

«Вотербот. Залучення школярів до вирішення екологічних проблем р. Дніпро».

Нагадуємо, що кіноклуб Docudays UA «ВІСНИК МРІЇ» відкрито 26 січня 2023 року. Цільовою аудиторію кіноклубу є учні, вчителі, батьки учнів Запорізької гімназії №19, а також мешканці мікрорайону Військбуд та прилеглих до нього мікрорайонів міста Запоріжжя. Слухачі кіноклубу можуть отримати Сертифікат учасників, скориставшись google—формою https://docs.google.com/forms/. Максимальна кількість показів, яка запланована у квітні та травні 2023 року, - 4 на місяць.

Сайт Docudays UA https://docudays.ua/

Сайт DOCU CLUB https://docuclub.docudays.ua/

На цьому заході вдалося: підвищити рівень поінформованості учасників про сьогоденний стан прісних водойм України та про причини, що призводять до зниження спроможності прісноводних екосистем України задовольняти потреби людини та навколишніх екосистем.

Організатори проінформували про невідворотній вплив військових дій на території країни на прісноводні екосистеми України, на доступність та якість питної води.

На подальше також заплановано сприяти розвитку дружніх до природи мислення та поведінки кожного/ної українця/ки; формувати розуміння необхідності долучитися до активних дій задля захисту довкілля та, зокрема, системи прісних водойм країни.

Презентація https://4af7cfb7.pdf

Відгуки учасників.

Даша Лебединська: Як і йшлося у фільмі, на перший погляд здається, що із прісною водою проблем в Україні немає. Але, на мій подив, Україна опинилася в першій трійці країн не забезпечених водою.

Багато річок, таких як річка Либідь і Почайна просто пограбовані під бітоном. Біля водойм просто крадуть територію, їх завалюють землею і облаштують поля для землеробства. Але сама колосальна проблема це забруднення. У Дніпрі виявилося 161 забруднювач, це важкі метали та хімічні речовини. На Закарпатті каналізаційна вода майже не очищується, бо через гірський ланшафт очистителі постійно ламаються. Люди виправдовують свою байдужу поведінку, одним народним прислів'ям "Річка дала-річка забрала", приклад цієї поведінки - величезне звалище на берегах річки Тиса. Так само прикладом може стати наша річка Московка, яка протікає в місті Запоріжжі, в народі її називають - Червона річка, є версія що це через місткість залізних меніралів.

Існує багато підприємств, які вбивають довкілля. Наприклад, Роздольський хімічний комбінат, який на даний момент покинутий. Але навіть так, ще залишилися хімікати, які можуть потрапити в русло Дністра, екологія опиниться в плачевному становищі. У поселеннях розташованих біля хімічного комбінату виявлено безліч захворювання раку.

Є й хороші моменти, наприклад, в Україні є безліч лабораторій та обладнання, яке допомагають усунути екологічні проблеми водойм. Найчистіша річка України – Сіверський Донець. А річку Почайну під Києвом вирішили відновити і вона знову швидко нестиметься вздовж полів.

Анна Ященко: Фільм досить інформативний та актуальний. У ньому показана одна з найбільших проблем сьогодення, з якою дійсно треба боротися. Дуже прикро, що такі жахіття відбуваються не тільки у нашій державі, але й у всьому світі. Я вважаю, що тільки разом люди зможуть допомогти природі.

Місце для інших відгуків.

Запорізькі школярі навчалися безпеці в інтернеті

rm — Wed, 22 Mar 2023 10:43:30 GMT

21 березня на платформі Zoom для учнів Запорізької гімназії №19 відбувся показ з обговоренням фільму «Пранкнули».

Кінозустріч здійснено в рамках програми дій постійно діючого кіноклубу Docudays UA «ВІСНИК МРІЇ» та факультативного курсу «основи медіаграмотності», який в цьому році вивчають учні 6, 8 і 9 класів освітнього закладу.

Французька стрічка Ісмаеля Жоффруа Шандуті «Пранкнули» допомагає зрозуміти поняття «сватинг», «сватер», кібер-ризики, поглибити знання про захист користувачів від інтернет-небезпек, розкрити роль держави у забезпеченні права на безпечне інформаційне середовище, - каже керівник і модератор кіноклубу Андрій Єлькін.

В цьому фільмі онлайн-гравці описують свої труднощі зі «сватингом» — небезпечною для життя формою кібернасильства, яка завжди чатує на них під час ігор. Режисер застосував незвичні прийоми взаємопроникнення реального та віртуального світу, намагаючись через ці оригінальні прийоми сконцентрувати увагу глядача на існуючих ризиках для безпеки користувачів стрим-майданчиків.

Учасники заходу уважно переглянули фільм, замислюючись про те, що та чому відбувалось у фільмі, як були вимушені діяти представники кібер-поліції, що відчували герої, коли ставали жертвами пранку.

Під час обговорення фільму проводились опитування, розглядалися схожі події, свідками яких стали учні Запорізької гімназії №19.

- Ми пам’ятаємо, як у минулому навчальному році постійно «мінували» нашу школу – хтось майже кожного дня дзвонив в поліцію та повідомляв про те, що мовляв у будівлю нашої гімназії терористи занесли вибуховий пристрій, - ділилися своїми думками учасники обговорення. - Тоді починалася евакуація усіх класів, всі намагалися швидко залишити приміщення, вибігаючи на стадіон. Звісно потім з’ясовувалось, що ніякої вибухівки не було та це був такий пранк від зловмисників, - додавали вони.

Модератор наголосив, що через протиправні дії хакерів користувачі інтернету, і не тільки, можуть отримувати суттєву шкоду. Щоб реагувати на подібні сигнали, держава повинна витрачати чималі ресурси, вкладати гроші в забезпечення спеціальних підрозділів, вимагати від провайдерів та постачальників інтернет-послуг певних обмежень, роблячи інтернет менш вільним та відкритим.

Крім того, як у випадку «мінування» освітніх закладів, наслідком дій пранкерів було порушення прав дітей – права на освіту, права на безпеку, права на умови для психічного, фізичного та духовного здоров’я, - підкреслив модератор кінопоказу.

В ході заходу учасники також ознайомилися з напрацюваннями старшокласників гімназії, які подивилися цей фільм 9 березня.

Вони ознайомилися з порадами про те, як не стати жертвою кіберзлочинів, як захистити свій акаунт, як зрозуміти, що гаджет зламано, що потрібно робити, щоб цього не сталося.

За словами керівника та модератора кіноклубу Docudays UA «ВІСНИК МРІЇ» Андрія Єлькіна, робота з подальшого планування кінопоказів триває – вивчається громадська думка, проводяться опитування та спостереження, ведеться пошук найбільш актуальних для місцевої громади фільмів із колекції Docudays.

«Головним нашим завданням, - каже керівник, - є правова просвіта цільової аудиторії; засобами документального кіно про права людини ми намагаємось розкрити значення знань про можливості законного та конструктивного реагування на будь які негативні явища, які стосуються благополуччя, здоров’я та гідності громадян вільної та незалежної України. Та саме цей показ фільму «Пранкнули» став черговою сходинкою до мети кіно-співдружності Docudays UA «ВІСНИК МРІЇ»».

Максимальна кількість показів, яка запланована у квітні та травні 2023 року, - 4 на місяць.

Додатково! Ісмаель Жоффруа Шандуті народився у Франції 1988 року. Вивчав монтаж у бельгійському INSAS, а також кінорежисуру у Школі мистецтв Святого Луки (Бельгія) та Le Fresnoy (Франція). Ісмаель досліджує кіно поза жанровими обмеженнями. Його Зараз живе і працює в Парижі.

Сайт Docudays UA https://docudays.ua/

Сайт DOCU CLUB https://docuclub.docudays.ua/

Відгуки учасників події:

Андрій Єлькін: Потрібно якомога частіше звертати увагу учнів на ці проблеми. Адже вже зараз всі ми одночасно знаходимось у реальності світу фізичної матерії та у віртуальній реальності. Бачимо, що, якщо у світі матеріальних об’єктів людство накопичило достатньо досвіду, як співіснувати та захищати свої права, як діяти у контексті особистих та соціальних інтересів, то віртуальна реальність є відносно новим для людей простором, який постійно змінюється та демонструє нам нові і нові виклики, вимагаючи від нас певних зусиль у напрямку забезпечення власної безпеки. Саме тому шкільна медіаосвіта не повинна обмежуватися лише факультативними курсами «основи медіаграмотності» та деякими уроками інформатики. Важливо застосовувати різноманітні можливості безперервної просвіти! І формат кіноклубу в цьому плані безумовно є найбільш ефективною складовою наших дій в русі до вільного та безпечного інформаційно-комунікаційного простору, де права кожного і кожної захищені.

Артем: Я вперше дізнався про сватинг. Ніколи не думав, що люди можуть таким чином розважатися та наносити стільки шкоди один одному. Потрібно бути дуже обережним користувачем інтернету та дотримуватися правил, про які нам розповідають на уроках та під час кіноклубних подій.

Ліза: Мені сподобалось, як режисер доносив до глядача інформацію про сватинг. На екрані ми бачили звичні для комп’ютерних ігор зображення, коли в той самий час жертви сватингу ділилися своїм невеселим досвідом. Все це дуже небезпечно, адже одна героїня фільму навіть була змушена змінити місце свого проживання через те, що її особисті дані потрапили до хакерів. Цей фільм багато чому навчив мене.

Віталіна: Документальне кіно – це завжди правдива історія про щось важливе, що може також торкнутися кожного з нас. У фільмі ми бачимо справжніх людей, а не акторів, які виконують ту чи іншу роль за сценарієм. Саме тому документальні фільми набагато цікавіше дивитися. Переглядаючи таке кіно, у тебе не виникає сумнівів щодо історії, яку нам показує режисер. Та саме це робить такий перегляд більш повчальним та корисним. Думаю, що наступні покази багато хто з учнів нашого класу забажають теж відвідати.

Місце для інших відгуків учасників події.

Відбулась презентація медіаплатформи Youth MediaLab

rm — Thu, 29 Oct 2020 16:38:58 GMT

Київ, 29 жовтня 2020.

В “Укрінформі” Міністерство освіти і науки презентувало платформу молодіжних та шкільних медіа Youth MediaLab – першого в Україні мультимедійного та медіаосвітнього молодіжного простору. Також організатори платформи представили практичний посібник “Порадник юним журналістам”.

Метою функціонування цієї онлайн-платформи є підвищення рівня цифрової та медійної грамотності серед молоді, навчання молодшого покоління орієнтуватися в сучасному інформаційному просторі, відрізняти правду від маніпуляції. Організатори проекту прагнуть, щоб діти брали активну участь у суспільному житті своїх шкіл, громад і виражали свою громадську позицію через цифрові медіа та аматорську журналістику.

В ході заходу були названі лідери рейтингу кращих. Перші позиції нині займають Шкільна газета(прес-центр) "Точка зору" (Мелітополь), VarTa ТБ (Луганськ) та Шкільний Медіахолдинг "Вісник Мрії - Новий Формат" (Запоріжжя).

“На сьогодні в нас більше 10 тисяч реєстрацій користувачів, 130 реєстрацій шкільних закладів освіти, більше тисячі різних публікацій”, — розповіла координаторка проєкту Youth MediaLab Людмила Василенко, зауваживши, що платформа почала роботу в лютому 2020 року. Пані Василенко додала, що долучитися до спільноти Youth MediaLab можуть шкільні редакції, журналістські гуртки, молодіжні медіа тощо.

Організатори платформи повідомили, що нині триває конкурс відеорепортажів Youth MediaLab, спрямований на заклади освіти Донецької та Луганської областей, та заохотили шкільні та молодіжні медіа на сході України брати участь у ньому. Згідно з умовами конкурсу 15 переможців отримають курс із медіанавчання. Як зазначила пані Василенко, “У нас є експериментальний план цього разу — просунути найкращі чотири відеороботи учасників конкурсу серед українських ЗМІ”. Більше про конкурс можна дізнатися ТУТ.

Також під час заходу представили практичний посібник “Порадник юним журналістам”. Цей посібник був розроблений фахівцями з медіаграмотності спеціально для молоді та вчителів, які хочуть навчитися робити якісні журналістські та медіаматеріали. У ньому простими словами викладений досвід практикуючих професійних журналістів та медійників зі зрозумілими прикладами та завданнями, які неодмінно допоможуть тим, хто хоче обрати професію журналіста. З електронною версією посібника можна ознайомитися за посиланням ТУТ.

У заході взяли участь представники Міністерства освіти і науки України — Любомира Мандзій, заступниця міністра освіти і науки України, та Віктор Сальков, в. о. генерального директора директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України; Людмила Цимбал — директорка середньої загальноосвітньої школи № 281 міста Києва; Людмила Василенко — координаторка проєкту Youth MediaLab; а також автори вищезгаданого посібника — журналісти та медіаексперти Ірина Цибух та Ірина Саєвич.

Довідково: Веб-ресурс стартував в рамках соціального освітнього проекту, який реалізовувався Міністерством освіти і науки України спільно з громадською організацією Change Communications («Комунікації для змін») за підтримки Проєкту міжнародної технічної допомоги «Зміцнення громадської довіри», що фінансується агентством США з міжнародного розвитку (USAID). Конкурс відеорепортажів для східної України реалізується за сприяння Проекту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні» (DG East).

Відеозапис прес-конференції доступний за посиланням: https://youtu.be/2iZ86wJvcgw

Еко-активісти планують покращити доступ до безпечної питної води для запорізьких школярів

rm — Wed, 17 Jun 2020 10:32:34 GMT

Громадськість Запоріжжя вимагає від держави імлементації Водних директив та планує забезпечити чистою водою хоча би дітей та батьків декількох шкіл.

Про це у Фейсбуці з хештегом #фонтанчикижиття повідомила керівник громадської організації "ЕКОСЕНС" Тетяна Жавжарова.

Вона зазаначила: "Якісна питна вода - основа здоров'я дітей і дорослих. Тому цього року готуємо на #гб проєкт із забезпечення доступу до якісної води через встановлення у будівлях та на подвір'ях шкіл питних фонтанчиків із системами доочищення води".

Як відомо, в Запорізькому регіоні пілотний проект з вирішення першочергових заходів щодо забезпечення доступу школярів до безпечної питної води виконала Міська екологічна громадська організація "Мама-86-Запоріжжя" за підтримки Шведських донорів. В рамках мережевого проекту на регіональному рівні були апробовані ефективні інструменти забезпечення рівного права на воду і санітарію, які є трендовими практиками у Європейському союзі, а саме: "План забезпечення безпеки води для місцевої громади" та ситуаційний аналіз щодо забезпечення рівного права на воду і санітарію на рівні міста та області.

Наразі громадські активісти відвідали запорізькі школи з метою ознайомлення зі станом водопровідних комунікацій та ресурсних можливостей покращення безпечного доступу дітей до питної води.

- Сьогодні проїхались разом із небайдужим Романом Баранником (директор НПО "Дігідрол") по кількох школах Комунарського та Шевченківського районів з метою обговорення їх потреб та оцінки інженерних і фінансових можливостей для їх втілення, - розповідає Тетяна Жавжарова на Фейсбуці.

За її словами, вона ще в 2015 році брала участь у моніторингу якості питної води в регіоні на запрошення Андрія Єлькіна (керівника проректу "Забезпечення рівного права на ВіС" в Запоріжжі"), тому розуміє, яка брудна вода та які старезні трубопроводи у місті.

- То був не моніторинг якості питної води (хоча в рамках проекту моніторинг в цільових точках теж виконувався), а ситуаційне дослідження "Забезпечення рівного права на воду і санітарію в Запорізькому регіоні» - впровадження інструменту Європейського союзу в рамках мережевого проекту, - конкретизував у коментарях Андрій Єлькін.

Про результати дослідження та про показники якості питної води у цільових точках можна дізнатися на сайті проекту за адресою посилання https://vestnikm.wixsite.com/water

До речі, громадська організація "Екосенс" провела чимало журналістських розслідувань та просвітницьких заходів на тему збереження води від забруднення.

- Ми вимагаємо від держави імлементації Водних директив, але ж розуміємо, як все це робиться ой як не швидко, - наголошує Тетяна Жавжарова.

- Тому адаптуємось - плануємо забезпечити чистою водою хоча би дітей та батьків декількох шкіл, - підкреслює вона.

- Знаємо, міська влада та депутати недарма прийняли програму "План дій з адаптації міста Запоріжжя до зміни клімату", де питна безпека та здоров'я школярів - один із пріоритетів, - висловлює свою впевненість керівниця дієвої громадської організації в місті Запоріжжя, обираючи при цьому хештеги #маленькікроки #громадськийбюджет

Екологічні активісти Запоріжжя закликають підтримати проєкт #фонтанчикижиття, залишивши підпис "ЗА"! Якщо цей проект переможе, у школах №23 та №8 (Космос) та №42 і №60 (Шевченківський район) буде значно покращений доступ до якісної (безпечної) питної води для дітей та педагогів.

Разом - змінимо місто на краще! - впевнені еко-активісти.

Звертаємо увагу! 80% сіл Запорізької області користуються водою, яка не відповідає санітарним нормам. Про це під час прес-конференції повідомив лікар комунальної гігієни Запорізького обласного лабораторного центру МОЗ України Євген Тулушев.

Додатково! ВІДЕО: Андрій Єлькін звітує про проект "Забезпечення рівного права на воду і санітарію в Запоріжжі" під час Всеукраїнської галузевої наради Водоканалів.

Інформація від 16.07.2020

Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) та ВЕГО «МАМА-86» допомагають навчати дітей правилам особистої гігієни – Новий посібник

rm — Thu, 26 Sep 2019 15:07:36 GMT

Вересень 2019

Авторський колектив Всеукраїнської екологічної громадської організації (ВЕГО) «МАМА-86» за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) із метою покращення освітнього процесу при викладанні у навчальних закладах основ здоров’я та у виховній роботі з питань особистої гігієни розробив новий посібник із назвою «Навчання дітей правил особистої гігієни».

Наразі цей посібник вже знаходиться у вільному доступі на сайті Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) (United Nations Children's Fund; UNICEF).

https://www.unicef.org/ukraine/media/1951/file/Hygiene_Book.pdf

У навчально-методичному посібнику викладено найголовніші правила особистої гігієни для дітей, а також методики та особливості навчання дітей цим правилам, наведено поради та практичні вправи для забезпечення освітніх потреб дітей із питань особистої гігієни.

Навчально-методичний посібник адресовано вчителям загальноосвітніх навчальних закладів, батькам, практичним психологам закладів освіти та працівникам місцевих органів управління освітою. Видання також містить корисну інформацію для батьків як учасників освітнього процесу.

Посібник орієнтує на виховання культурно-гігієнічних навичок, які мають значення не тільки для успішної соціалізації дітей, а й для їх здоров'я. Адже турбота про здоров'я дітей, їх фізичний розвиток починається з виховання у них любові до чистоти, охайності, порядку.

У першій частині посібника узагальнені теоретичні відомості, які стосуються збереження здоров’я при дотриманні правил гігієни. Друга частина містить методичні матеріали, а саме розробки уроків: факультативне заняття для молодших класів «Чому треба вмиватися?» , урок для 3–4-х класів «Гігієною займайся і здоровим залишайся!», урок менструальної гігієни для дівчат 6–9-х класів, урок для юнаків «Правильна гігієна — запорука інтимного здоров’я на довгі роки!», урок відвертих комунікацій для 9–11-х класів «Школа бездоганної гігієни та санітарії».

Нагадуємо, що культурно-гігієнічні навички – важлива складова частина культури поведінки. Необхідність охайності, утримання в чистоті обличчя, тіла, зачіски, одягу, взуття, продиктована не тільки вимогами гігієни, а й нормами людських відносин. Тому в рамках чинних навчальних програм Міністерства освіти і науки України передбачено розгляд цих питань на всіх етапах розвитку дитини, особливо на ранніх, коли формування навичок особистої гігієни виправдовується з точки зору вимог до соціальних, психологічних і адаптаційних особливостей розвитку дитини.

На думку експертів Запорізького осередку ВЕГО «МАМА-86», нажаль, для повноцінної організації навчально-виховного процесу в цьому напрямку сьогодні відчувається брак методичної літератури, збірників розробок уроків, відео-контенту, ігор, сценаріїв виховних заходів українською мовою, які педагоги змогли б використовувати у підготовці до власних занять із дітьми. Тому запропонована ВЕГО «МАМА-86» публікація для вчителів з питань гігієни має велику цінність та заслуговує на належне поширення серед учасників освітнього процесу.

Застосовуючи цей посібник, педагог в якості освітньої мети буде втілювати формування поглядів щодо необхідності дотримання гігієнічних правил, які є важливими не тільки стосовно формування навичок здорового способу життя, а і того що у дотриманні гігієнічних правил проявляється повага не тільки до себе, але й до оточуючих.

Крім того, у посібнику приділено увагу проблемним питанням забезпечення санітарії у навчальних закладах України за Європейськими стандартами, пропонуються методики з донесення правил інтимної гігієни юнаків та дівчат та інші питання, які, на думку експертів ВЕГО «МАМА-86», на рівні науково-методичного забезпечення освітнього процесу потребують більшої уваги.

«Сподіваємось, що наша праця буде корисною в школах України особливо тепер, коли ми традиційно готуємось до Всесвітнього дня миття рук (15 жовтня)», - відмічає на Фесбуці Андрій Єлькін.

Публікація- методичка для вчителів- практиків з питань гігієни є своєчасною та заслуговує на увагу учасників освітнього процесу - саме педагогів, соціальних психологів, батьків.

Авторський колектив, Ганна Цвєткова (м. Київ), Євгенія Коренева (м. Харків), Андрій Єлькін (м. Запоріжжя), Лілія Кожокар (м. Запоріжжя) сподівається на інтерес до теми гігієни школяра і та використання посібника різними зацікавленими сторонами. Поширення посібника вітається з посиланням на публікацію ЮНІСЕФ.

Посібник розроблено Всеукраїнською екологічною громадською організацією (ВЕГО) «Мама-86» у співпраці та за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) (United Nations Children's Fund; UNICEF)

Готується наступний дайджест громадських ініціатив України

rm — Wed, 31 Jul 2019 14:00:29 GMT

Спілка «Громадські ініціативи України» вже давно збирає практики роботи громадських ініціатив на місцевому рівні. У 2018 році започатковано нова традиція: випуск дайджесту «Історії успіху громадських ініціатив».

Як повідомляють організатори, метою дайджесту є популяризація важливих ініціатив, акцій, проектів, які були реалізовані громадськими організаціями та ініціативними групами на локальному рівні.

Кожна громадська організація чи ініціативна група має можливість розказати свою історію успіху і потрапити в цей дайджест. Отримані описи історій громадських ініціатив перед тим, як потрапити на сторінки дайджесту, будуть опубліковані на сайті Спілки «Громадські ініціативи України» у розділі “Практики”.

Крім розміщення історії на сайті, щороку визначаються найкращі історії під час Форуму “Від ідеї до успіху: місцеві ініціативи змінюють життя українських громад”.

За 10 років діяльністі Спілкою «Громадські ініціативи України» зібрано сотні практик, які поширювалися і надихали інших.

Дайджест поширюється серед сотень громадських організацій, ініціативних груп та фондів та донорів в Україні та за кордоном.

Дайджест надає можливість створити майданчик для обміну найкращими ідеями у сферах активізації місцевих громад, вирішення місцевих проблем, створення партнерств між громадою та муніципалітетом/бізнесом, а також запровадження інноваційних методів діяльності в роботі неурядової організації/місцевої громади/ініціативних груп, - йдеться на сайті спілки.

Якщо ви вирішили взяти участь у конкурсі «Історії успіху громадських ініціатив», просто перейдіть за посиланням, щоб скачати аплікаційну форму, заповніть її та відправте на адресу civilukraine@gmail.com з позначкою “Ініціатива для дайджесту ГІУ”. Більш детально >>>

В свою чергу, запорізькі екологісти вирішили цього року представити на конкурс ініціативу "Вивчення ситуації з незаконним використанням і торгівлею пестицидами в Запорізькій області (опитування фермерів, власників дачних учасників, жителів Запорізької області, продавців ХЗЗР в рамках проекту «Незаконне використання і торгівля пестицидами в Україні, Молдові, Білорусі»)", яку реалізували представники МЕГО "Мама-86-Запоріжжя" за участю активістів ДЮЕГО "Республіка Мрія" Запорізького НВК №19.

Метою ініціативи запорізьких еко-активістів було вивчення ситуації з незаконним використанням і торгівлею пестицидами в Запорізькому регіоні шляхом проведення та запису для відеофільму інтерв’ю з продавцями хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР) та покупцями цієї продукції.

Пояснюючи причину виконання ініціативи, автори розповіли про наслідки наявності пестицидів в продуктах харчування, таких як молоко, хліб, овочі і фрукти, та у воді. При тривалому надходженні в організм людини пестициди особливо небезпечні для людей, навіть у незначних дозах, призводять до загального ослаблення імунної системи. Велика кількість випадків отруєння пояснюється використанням пестицидної продукції, яка підробляється та не відповідає стандартам якості.

Незаконна торгівля пестицидами в основному пов'язана з контрафактною продукцією, а кількість контрабандних пестицидів часто можна порівняти з часткою контрафактних. За останніми оцінками, на світовому ринку частка контрафактної продукції пестицидів становить близько 15%, а в Україні - до 25 - 30%. Також відзначено, що це кримінальний бізнес і він входить в десятку лідерів за рівнем прибутковості. З метою отримання більшої вигоди міжнародні злочинні угруповання все частіше використовують складні схеми поставок, в тому числі включають в себе операції з перезатарювання або зміні маркування. І, найголовніше, контрафактний товар дешевше оригінального, тому на ринку завжди є попит на більш дешеві товари.

Ініціативою було передбачено виробництво відеофільму з подальшою розсилкою медіатексту на адреси представників зацікавлених сторін, які знаходяться на рівнях прийняття рішень (Департаментів АПК, екології та природних ресурсів облдержадміністрації, органів правопорядку, держспоживслужби).

Автори та виконавці ініціативи діяли згідно наступних етапів:
1. Планування проекту.
2. Складання опитувальників.
3. Вивчення географії торгівельної мережі у Запоріжжі та області. Вибір місць проведення інтерв’ю.
4. Запис фільму.
5. Монтаж та публікація фільму в Інтернеті.
6. Презентація та розсилка інформаційного ресурсу.
7. Написання та поширення новин про ініціативу.
8. Складання та відправлення до відповідних служб звернення з вимогами громадськості щодо запровадження заходів з мінімізації ризиків.

В ході виконання ініціативи аналізувалось, яка інформація доступна на упаковці (тарі) з пестицидами в кожному магазині: Чи є ця інформація достатньою для розуміння того, що ці пестициди дозволені законом? Чи відомий постачальник, країна походження, запобіжні заходи, область застосування? Чи зрозуміла мова, що використовується для написів на упаковці (тарі) з пестицидами, споживачам і продавцям?

Комунікуючи з цільовою аудиторією, активісти поширювали буклети проекту.

У зв’язку з тим, що ініціатива виконувалась у рамках міжнародного проекту (Україна-Білорусь-Молдова), новини та відеофільм створювались російською мовою, яка зрозуміла на пострадянському просторі.
Головний продукт ініціативи (фільм): https://youtu.be/akM_09GMEwo
Новина про результати: http://npo.vo.uz/news/2018-07-30-1618

Завдяки здійснення ініціативи, виконавці підвищили свій фаховий рівень, як громадських журналістів, продемонстрували свою відданість справам екологічного врядування, захисту природи та створення належних умов для збереження здоров’я громадян, заявили про важливу проблему на рівнях прийняття рішень, систематизували відомості про стан справ заради планування подальших дій, - повідомили автори громадської ініціативи.

Андрій Єлькін, 31.07.2019

«Зеленые» призывают «большую двадцатку» остановить загрязнение планеты пластиком

rm — Wed, 17 Jul 2019 15:51:44 GMT

В связи с саммитом G20 в Осаке коалиция из более чем 800 экологических организаций по всему миру бросает вызов главам государств и требует продемонстрировать лидерство в преодолении кризиса пластикового загрязнения путем решения проблемы перепроизводства и чрезмерного потребления.

Сообщает сайт Глобального альянса против сжигания мусора GAIA.

Предлагаемая политика очищения морей от пластика не устраняет фундаментальную причину загрязнения, а именно: перепроизводство пластмасс, - утверждается в сообщении калифорнийских активистов-экологов.

Встреча министров окружающей среды G20 в Японии привела к добровольной инициативе по обмену передовым опытом и установлению стандартов идентификации загрязнения океанов пластиком. При этом в ходе встречи не удалось установить четкие индикаторы или график прогресса.

Аналогично эксперты оценивают «план действий G20 по морскому мусору», принятый на саммите G20 в 2017 году в Гамбурге. Этот план в основном сосредоточен на сокращении пластиковых отходов, а проблема роста производства и потребления, воздействия отходов на наземные, воздушные и пресноводные экосистемы и пути решения этой проблемы в нем не прописана.

По мнению Бо Баконгуис, участника Азиатско-тихоокеанской программы Глобального альянса за альтернативы сжиганию отходов и координатора мирового движения #breakfreefromplastic , «Будучи вторым по величине потребителем пластика в мире, Япония должна показать лидерство, сократив потребление и производство пластмассы, особенно одноразовых упаковок».

Он считает, что «Большая двадцатка» и Япония должны комплексно бороться с кризисом пластикового загрязнения»

«Пластик загрязняет окружающую среду на протяжении всего жизненного цикла - от добычи нефти и газа до производства изделий, вплоть до окончательной утилизации. Это не только проблема морского мусора. Проблема перепроизводства здесь важнее, - добавил Баконгуис.

Недавно Япония объявила о выделении 18,6 млн. долл. США для содействия сжиганию отходов в странах Юго-Восточной Азии. Благодаря государственно-частному партнерству мусоросжигательные заводы (WTE) найдут себя в Индонезии, Филиппинах и Вьетнаме.

По словам Сирин Рейч, адвоката по глобальной политике в GAIA, сжигание WTE непосредственно подрывает сокращение отходов, их повторное использование и переработку, усугубляет изменение климата и создает токсичное загрязнение и опасную золу.

«Если Япония и другие правительства G20 серьезно относятся к разрешению кризиса пластикового загрязнения и реагированию на чрезвычайную климатическую ситуацию, они должны прекратить применение устаревшей технологии сжигания у себя и в других странах», - подчеркнула юрист GAIA.

«Проблема пластика и изменения климата не дает шансов промышленности расти и дальше на 4% в год. Настало время, когда G-20 должна обуздать нефтяную, газовую и нефтехимическую отрасли, начиная с широкого запрета на одноразовые пластмассы», - добавила Рэйч.

«Япония и G20 должны взять под контроль свою зависимость от пластика. Вместо того, чтобы указывать пальцем на страны Юго-Восточной Азии и сбрасывать на них пластиковые отходы, G20 необходимо заняться собственным избыточным производством и чрезмерным потреблением пластмасс», - указал Нил Тангри, директор по науке и политике GAIA.

Напомним, что в отчете Программы ООН по окружающей среде за 2018 год отмечено, что Япония является вторым по величине потребителем одноразовой пластиковой упаковки на человека в мире - после США. Страны G-20 производят половину мировых пластиковых отходов. После того, как Китай прекратил принимать импорт пластиковых отходов в 2018 году, несколько стран Юго-Восточной Азии стали новыми целями для импорта отходов.

В свою очередь, председательствующий на саммите G20 Синдзо Абэ озвучил намерения посредством внутренней политики уделить приоритетное внимание вопросу сокращения производства и потребления пластика в Японии.

Нагадуємо, сьогодні в Україні майже 96% усіх відходів, у тому числі пластик, відправляється на полігони. Поліетиленовий пакет розкладається 500 років, звичайна пляшка з-під води – ціле тисячоліття. В Україні відсутня культура сортування сміття, а переробляється лише 7% утворених побутових відходів. Немає розвиненої інфраструктури роздільного збирання, потужностей для переробки такого виду відходів, а ті, які існують, навіть недозавантажені. Маючи мільярди тон сміття на сміттєзвалищах, українські переробні заводи змушені купувати пластик в інших країнах. У листопаді 2017 року уряд затвердив Стратегію з управління відходами до 2030 року, згідно з якою Україна з 1 січня 2018 року мала почати роздільне сортування відходів, але цього поки що не відбулось. Спільно з міжнародними експертами розроблений рамковий законопроект про управління відходами, який має не меті повністю змінити механізм поводження з відходами. В основу законопроекту покладено 5-ступеневу ієрархію запобігання утворенню відходів. Уряд затвердив національний план управління відходами, на базі якого будуть розроблятися регіональні плани. Реформа в цьому секторі відбувається надто повільно.

При цьому, у новому законі про житлово-комунальні послуги пропонується встановити чіткі правила тарифоутворення на послуги з енергетичної утилізації відходів, застосувати стимулююче тарифоутворення і встановити тривалий період дії тарифів. Як наголошується в Концепції, податок на захоронення відходів необхідно підвищити, тоді цей спосіб поводження зі сміттям стане не таким вигідним, як, наприклад, (!!!)спалювання. У концепції зазначається, що спалювання близько 10 млн тон сміття, які накопичуються в Україні щороку, дозволять замінити близько 1 млрд куб. м природного газу, або 3,5 млн Гкал теплоенергії, або 1,2 млрд кВт-год е / е. На сьогодні для виробництва теплоенергії використовується всього 2,5% побутових відходів, що накопичуються, але в Україні планують підвищувати цей показник.

Дополнительно:

BFFP - #breakfreefromplastic - это глобальное движение, которое предвидит будущее, свободное от пластикового загрязнения. С момента своего запуска в сентябре 2016 года более 1400 неправительственных организаций со всего мира присоединились к движению, чтобы требовать значительного сокращения одноразового пластика и добиваться долгосрочных решений по минимизации кризиса мусорного загрязнения планеты Земля. Эти организации разделяют общие ценности защиты окружающей среды и социальной справедливости, которые обуславливают их работу на уровне сообществ. www.breakfreefromplastic.org.

GAIA - Глобальный альянс против сжигания мусора - всемирный альянс, объединяющий более 800 общественных организаций и инициативных групп в более чем 90 странах, чье конечное видение - справедливый мир без токсичных веществ, образующихся при сжигании мусора. www.no-burn.org

Раньше о GAIA сообщал Сайт "Орхусский центр Запорожской области".

Материал подготовил

Андрей Елькин

«Вестник Мечты»

17.07.2019

Школьники Саксонии призывают к решительным мерам по защите климата

rm — Sun, 14 Jul 2019 14:00:05 GMT

Каждую пятницу учащаяся молодежь по всему миру снова и снова выходит на климатические акции протеста. В Саксонии в городе Лейпциг школьники пришли к зданию Федерального административного суда. Подобные манифестации проходят также в Дрездене, Хемнице и Гордице.

Об этом сообщает сайт https://www.mdr.de/sachsen/fridays-for-future-136.html

Наш корреспондент в Германии, активистка экологического движения Запорожья Татьяна Столяренко рассказывает о состоявшейся акции в городе Хемнице.

По ее словам, участники акции «Пятницы за будущее» против изменения климата держат в руках плакаты с лозунгами «Если у нас нет будущего, то у нас нет к вам уважения!», «Нет углеводородному топливу!», «Мы против угля!».

Обычно демонстрации проходят во внеурочное время с 14.00 до 15.00. Полиция перекрывает дороги во время демонстрации и обеспечивает правопорядок. Шествия организуются самостоятельно, без учителей. Многие прохожие охотно присоединяются к колоннам. Дети уверены в своем выборе, - сообщает Татьяна Столяренко.

Свои слова она иллюстрирует видео-фрагментом:

Они требуют от правительства принятия немедленных мер –отказа от добычи и использования угля. Политики оправдываются, что не готовы перевести весь автомобильный транспорт на другие виды топлива. А дети настаивают. Дети - это сила», - подчеркивает наш корреспондент.

Сайт mdr.de сообщает, что тысячи юных протестующих в городах Саксонии настаивают на лучшей климатической политике. Только в Дрездене около 5000 старшеклассников присоединились к всемирной акции протеста. В городе Кройцкирхе в центре города молодежь скандировала: «Хопп, Хопп, Хопп, остановка угля».

«Мы хотим жить в прекрасном, чистом мире», - говорит 17-летняя Селин. «И не только мы, но и наши дети, и внуки», - подчеркивает она.

Среди демонстрантов много молодых семей, у которых на колясках прикреплены плакаты.

Студенты призывают к радикальным изменениям в повестке дня для большей защиты климата: В Саксонии многие ученики и сторонники привлекаются на улицы во время занятий - в Лейпциге, Дрездене, Хемнице и Герлице.

Участники демонстрации «Пятницы ради будущего» против изменения климата идут по центральным улицам городов со своими транспарантами. Дети и подростки несут красочные плакаты и баннеры: «Нет планете без будущего», «Бабушка, что такое снеговик?» или «Мир меняется - почему не мы». Один из студентов держит плакат с надписью «Спаси Олафа». Молодые люди стоят на улице со знаменами, один из них - в костюме белого медведя с надписью на шее «Мне тепло»

По данным полиции, более 2000 школьников и студентов собрались в Хемнице на Ноймаркте, и в Лейпциге на Рихард-Вагнер-площади митинг также был многочисленным.

Под девизом «изменение курса или конец света» студенты хотят добиться переосмысления политики в области защиты климата. Об этом ученики старших классов Лейпцига написали в своем открытом письме.

Министр культуры Пиварз высоко оценил экологическую активность учащихся. К глобальной климатической кампании, по его словам, планируют присоединиться более 1600 городов.

По данным министерства, школьные администрации по-разному относятся к ученическим протестам. В некоторых местах родители подали запрос на освобождение своих детей от занятий, и «школа закрывает глаза» на пятничные шествия, - комментирует министр.

Другие школы, в свою очередь, запрещают участие в акциях во время занятий. Например, директор гимназии Luisenstift в Радебойле Хайке Столзенхайн говорит, что «ученики не освобождены от обязательных занятий, и могут участвовать в демонстрациях только во внеурочное время».

Тем не менее, во многих городах Саксонии учеников не удалось остановить, некоторые из них приходили на протесты в компании своих родителей. Другие школьники приходили со своими учителями.

ФОТО сайта mdr.de